Майже рік тому, 20 травня 2022 року, російські загарбники окупували Маріуполь Донецької області, який українські воїни героїчно боронили декілька місяців. З 400 тисяч людей, які жили там до російського вторгнення, в місті залишилося біля 120 тисяч, десятки тисяч маріупольців загинули.
“Це єдине місто, яке було оточене на четверту добу повномасштабного вторгнення. Єдине місто, в якому на той момент перебувало 400 тис. жителів. Єдине місто, з якого Росія – держава-терорист – не випускала людей, застосовувала системи залпового вогню, використовуючи килимове бомбардування. 50% міської інфраструктури знищено за 86 днів”, – заявив в ефірі українського телеканалу мер тимчасово окупованого Маріуполя Вадим Бойченко.
За офіційними даними, у Маріуполі внаслідок російського вторгнення загинули 22 тисячі цивільних мешканців. Це вдвічі більше, ніж за два роки окупації міста під час Другої світової війни.
“Те гетто, яке на початку окупації створила російська влада, не змінилося: люди не можуть без фільтрації покинути Маріуполь. У місті знищено 70% медичної інфраструктури, тобто лікарень у місті немає, лікарів теж немає, обладнання, яке якимось дивом уціліло, вивозили на територію так званої “ДНР” та видавали під лейблом “Единой России”. Рівень смертності в місті зріс і становить 200-300 осіб на добу”, – повідомив Бойченко.
Міський голова тимчасово окупованого Маріуполя зазначив, що в місті великі проблеми з водопостачанням. Водозабір нині проводиться з резервного водосховища, яке за нормальних умов було розраховане на 12 місяців. Його вже майже спустошили. При цьому зазначається, що в резервному озері вода завжди була технічною. Бойченко наголосив, що “якісного питного режиму в місті немає і не буде до української влади”.
Крім того, в місті немає роботи. Зиму Маріуполь пережив без опалення та з перебоями в електропостачанні.
“Життя в місті немає. Росіяни завезли якісь свої структури, що працюють, відкрили магазини, але ціни в них у 3-5 разів вищі, ніж в Україні” – додав мер міста.
Згадками поділився і боєць штурмової бригади “Азов” Анатолій Єгоров. Він пригадав, як рік тому вони билися із окупантами за Маріуполь, як потужно тримали оборону і як прийшлося вийти із “Азовсталі”.
“Ми розуміли: чим довше ми протримаємося, тим більше буде шансів у нашої держави. Далі б вони пішли на Запоріжжя, Дніпро, у них була задача пройти маршем до Дніпра як мінімум, але ми стали як кістка в горлі. Ми розуміли це!”, – розповів Єгоров.
“Коли ми наприкінці квітня відійшли на “Азовсталь”. Там були знищенні два склади. Називалися вони магазин 10 і магазин 20. В травні були вилазки на ці магазини під кулями. Хлопці кажуть. Там в одному місці була Cola, але там на цю колу, як раз снайпер пристрелений. Не було іншого вибору не йти. Також знаходили сире м’ясо. Починало гнити і хлопці нам принесли масло, і воно із запахом. Серед купи сміття знайшли мішок крупи. Хлопці приносили сир. Це було круто. Ми намагалися це зробити під той момент, коли вивозили цивільних з “Азовсталі”. Я особисто передавав їх. Ми день розміновували коридор. І це дуже і дуже дальня дорога. Перелазили. На руках переносили. Там були завали, щоб ви розуміли, коли фаббомби кидали – вагони літали, арматура”, – додав військовий.
“Ми тоді заїжджали по єдиній дорозі і ми розуміли, що все – закриється коробочка. Після того, що як ми вийшли з маріуполя на “Азовсталь” – десь день був потрібен, щоб усідомити все – і потім стало легко. Просто хотілося більше з собою забрати окупантів”, – розповів “азовець”