Президент РФ Володимир Путін, виступаючи 21 жовтня на засіданні міжнародного клубу “Валдай”, заявив, що Росія готова почати поставки газу другою ниткою газопроводу “Північний потік-2” наступного дня після отримання відповідного дозволу від німецького регулятора.

Експерти оцінили для порталу “Коментарі” “валдайські тези” Путіна і в цілому російську стратегію останнього часу щодо України. Путін прагне якомога швидше запустити “Північний потік” і позбавити українську сторону перед майбутніми переговорами із Зеленським її головного “козиря” Нічого нового в “валдайських тезах” Путіна немає, вважає політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі.

“Свою думку про Україну, ставлення до народу і влади він докладно висловився в своїй статті , що побачила світ влітку. “Північний потік-2” був головним геополітичним і геоекономічним проектом Кремля, в тому числі, в протистоянні з Україною. Тому Путін прагне якомога швидше його завершити і позбавити українську сторону перед майбутніми переговорами Путіна із Зеленським її головного “козиря” — газотранспортної системи (ГТС). Паралельно сприяючи енергетичній кризі з газом в ЄС, відмовляючись збільшити поставки газу через неї. Все це може також спровокувати колапс української промисловості “, — зазначає політолог.

З огляду на все це, пом’якшення позиції Кремля щодо Донбасу точно не варто очікувати, прогнозує Максим Ялі.

Зважаючи на російську стратегію, яка вже чітко проглядається, заява Путіна у Валдаї цілком логічна

Експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич вважає, що Путін не зраджує собі. І у Валдаї ми почули частину риторики, яка почала активно проявлятися в кінці минулого року.

За словами, експерта, Росія зробила ставку на ряд ключових тез.

1. Український і російський народи — братські. Українці прагнуть до зближення з Росією. Під цю тезу підганяють паспортизацію (за даними російської статистики, за останні три роки понад один мільйон українців отримали російські паспорти, причому близько 600 тисяч — жителі так званої ОРДЛО), історичні моменти і так далі.

2. Україна — у невдалому стані (failed state). Стара російська тезу, про те, що Україна нібито не може існувати сама, що вона знаходиться під зовнішнім управлінням.

3. Чому Україна нібито невдала? Тому що є погані політичні еліти, які відбивають сподівання українського народу. В цьому ракурсі звучали заяви Путіна, Шойгу, Лаврова, в ньому ж — нещодавня стаття Медведєва.

“Зважаючи на російську стратегію, яка вже чітко проглядається, заява Путіна у Валдаї цілком логічна. І мене не здивувала від слова “зовсім”. Як реагувати Україні? Слід розглядати проблему в комплексі. А не реагувати на окремі прояви”, — впевнений Ігор Тишкевич. — Нам треба шукати, ніж бити російські тези”.

А бити, на його думку, можна своїми тезами. Наприклад, такими.

1. Україна — більш зрозумілий, більш вигідний партнер, ніж Росія. Тому для українців логічний шлях до Європи, а для європейців — логічне зближення з Україною.

2. Росія не бажає перебудовувати свою політику, намагаючись грати на імперських наративах, щоб теперішня російська верхівка зберігалася.

“Нам треба активніше працювати в інформаційному полі, в тому числі на майданчиках ЄС. Кілька змінюючи наше звичайне позиціонування. Довгий час ми пропонували, спрощено кажучи, любити нас, тому що ми гарні. А Росія пропонувала — нехай не любити, але розмовляти з нею, тому що це цікаво і вигідно. Добре, нам за красу наговорили багато ж красивих слів. Але працювати вважали за краще з тими, хто цікавий. З Росією. Ми повинні ЗАЦІКАВИТИ — пояснити, показати, навіщо європейцям, американцям потрібна Україна. Сьогодні, завтра, післязавтра “, — зазначає експерт.

При цьому, підкреслює він, треба реагувати на настрої всередині того ж Європейського союзу. Якщо більшість країн там не бачать прямої військової загрози з боку Росії, чи повинні ми основні акценти робити на тому, що захищаємо Європу від РФ? Або повинні все ж пропонувати спільний бізнес, спільний розвиток, спільні — цікаві й нам, і партнерам — проекти?