Анна Рубан прийшла у патрульну поліцію Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного зі спорту.
Рядова Анна Рубан, вірить, що глобальні зміни в країні починаються із результатів роботи окремих людей. Це – одна з причин, з яких вона прийняла рішення піти у патрульну поліцію, повідомляє Корупція.Інфо.
Брат посприяв тому, що у мене з'явилася мрія працювати у правоохоронних органах. Він працював дільничним в Сватівському районі, у нього було кілька населених пунктів. Потім його скоротили. Мені дуже подобалося, що він завжди ставав на бік беззахисних людей, які потребували допомоги. Завжди хотів допомогти їм. Коли приходив додому – завжди розповідав історії про ті ситуації, які з ним трапилися за день. Дуже переживав за тих, про кого розповідав. Я йому завжди намагалася якось допомогти у вирішенні конфліктів, які виникали у нього на роботі. Брат навіть жартував, що забере до себе на роботу, коли я виросту. Він отримував таке задоволення, коли йому вдавалося комусь допомогти! Дуже любив свою роботу і цим заразив мене.
Коли я вирішила йти в поліцію, мене багато відмовляли. Мама сильно переживала. Казала, що невідомо, яка ситуація може статися, а їй свою дочку втратити не хотілося б. Специфіка регіону дає про себе знати. Зрештою вона, все ж, підтримала моє рішення. Зараз батьки мною дуже пишаються. Коли мамі кажуть "Ой, а ваша Аня працює в поліції" – вона просто розпливається.
Найбільший страх моєму житті – засмутити батьків. Якби не їхня підтримка – навряд чи б я пройшла відбір до поліції. Та й взагалі я мало б чого досягла без цієї підтримки. Всі мої успіхи в спорті – завдяки ним. Лікарі кілька разів забороняли мені займатися спортом через проблеми зі здоров'ям. Перенесла кілька дуже складних операцій, після яких батьки взагалі боялися випускати мене з дому – дуже переживали, що я оступлюсь, або щось ще піде не так. У підсумку, я потайки ходила і займалася легкою атлетикою. Я нею прозаймалася 8 років, виступала на змаганнях. Жодного разу без перемоги не приїжджала додому. Весь час хотіла довести батькам, що гідна займатися тим, чим я хочу. Довела. Довела, що сильна духом. Довела, що всі їхні переживання були марними.
Поліція відрізняється від міліції. Ми, все таки, належимо до сфери обслуговування. Ми намагаємося громадян попередити і захистити. Ми не будемо карателями. Для мене особисто слова "карати" взагалі не існує. Для мене важливо допомагати. Все життя мені допомагали стати на ноги, реалізувати себе. Багатьом людям я вдячна за все, що вони для мене зробили. Так що я готова віддати себе на те, щоб допомогти іншим людям. Я знаю, як це важливо. У нас більшість не звикла до того, щоб їм допомагали. Але дуже приємно бачити, що робиш щось хороше і приносиш людям якусь маленьку радість.
Спочатку місцеві жителі трохи сторонилися поліцейських. Боялися, що на них відразу почнуть складати протоколи за найменші порушення. Буває, що поліцейський підійшов, наприклад, попередити, що водій порушує правила дорожнього руху, а багато хто відразу починає поводитись агресивно. Мені здається, просто зі страху, що на них відразу почнуть щось оформляти.
Коли перший раз одягла форму – була дуже горда тим, що можу її носити, можу вийти у ній на вулицю, що заслужила значок. Без форми – ти звичайний громадянин. У формі – ти вже захисник. У нас всі такі. Всім важливо допомагати і захищати. Просто, якщо ти прийшов в поліцію, щоб покрасуватися в формі і отримати якісь блага, то навіщо ти тут потрібен?
Особисто моя мета роботи – заслужити довіру громадян, тому як в нашому регіоні воно втрачено вже давно. Люди тут пережили безліч страшних моментів, і ця довіра заслужити буде дуже складно. Але це необхідно і я буду намагатися це зробити.
