«Королева базарних торговців», «українська Тетчер», «жінка-скандал», – як тільки не називали Олександру Володимирівну Кужель. За 24 роки у політиці вона прославилася, як любителька сварок, сутичок і розборок з міцним слівцем, але з іншого боку, як і будь-яка жінка, Кужель обожнює дорогі курорти, брендовий одяг, покази мод і світські заходи.
Сьогодні редакція Корупція.Інфо розповість вам історію провінціалки, яка вибилась у люди – Олександру Кужель.
Кар'єра в сфері бізнесу в Олександри Володимирівни почалася в 1990-му році. Вона стала головним бухгалтером на підприємстві «Акціонерний центр« Восток »в місті Запоріжжя. Основна сфера її діяльності була забезпечення торговельною продукцією запорізьких заводів. На підприємстві були розроблені бартерні схеми, що дозволяють продаж товарів за кордон.
Кужель в ВАТ «Схід» проводила розрахункові операції. Під її шефством бралися кредити в банку «Україна», першим заступником Голови якого був Віктор Ющенко. Природно, кредити в момент знецінювалися через гіперінфляцію в 90-х, а ось на рахунках Кужель і її соратників з'являлися гроші.
У Олександри Володимирівни є підприємницька жилка, так що гроші, отримані на кредитних махінаціях, вона вклала в частку оренди на Центральному ринку Запоріжжя. В ті часи його повністю контролює кримське злочинне угруповання «Башмаки», що промишляли рекетом підприємців і ліквідацією тих, хто не хотів їм підпорядковуватись.
А от Кужель знайшла з хлопцями спільну мову і змогла встановлювати на Центральному свої правила. Вона не соромилася брати "данину" з кожного починаючого підприємця за місце на ринку. Правда, така робота їй швидко набридла, і вона вирішила реалізовувати свої економічні таланти на посаді голови правління канадсько-українського «аудиторського» підприємства «Незалежність».
Про цю фірму практично нічого не відомо, швидше за все, це фікція, створена для нелегальних розрахунків з виведення грошей з країни. Пропрацювавши в фірмі рік, Кужель вирішує підкорити велику політику.
У 1994 році Кужель з першого разу проходить в Раду і одразу ж отримує пост заступника голови парламентської комісії з питань економічної політики та управління народним господарством. Варто зазначити, що в ті роки в країні гостро не вистачало економістів. Так що саме це і зіграло Олександрі Володимирівні на руку, особливо з огляду на її досвід на запорізькому ринку. Ходити в безпартійних Кужель не хотіла, тому, не довго думаючи, примикає до самої грошовитої парламентської партії – Ліберальна партія України (ЛПУ) на чолі з Володимиром Щербанем.
Коли президентом став Кучма, Олександра Володимирівна одразу згадує, що Леонід Данилович її давній знайомий. З родиною Кучми Кужель познайомилася через Руслана Коротича, активного члена угруповання «Башмаки». Звичайно, вона починає активно підтримувати політику нового президента. Через рік Кужель отримує нагороду, вона стає керівником щойно утвореного Національного аудиторського комітету України. Через три роки Кучма переводить Кужель на нову посаду – вона очолює Державний комітет України, який займається питаннями розвитку підприємництва.
Це була не єдина "дружба" Олександри Кужель. Коли Юлія Тимошенко перебувала під арештом, Кужель перша з жінок-політиків домоглася з нею зустрічі. Вона організувала візит до ув'язненої з народними депутатами Людмилою Денисовою і Тетяною Слюз, в честь акції громадянської непокори, і провела там ніч.
У свою чергу, Тимошенко не могла залишити свою подругу без партійного номера, навіть будучи за ґратами. У 2012 році на партійному з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Кужель стає номером 22 в списках. З цього часу ім'я пані Олександри пов'язують виключно з даною політичною партією. За 4 роки Кужель не захотіла поміняти свої переконання, сьогодні вона на побігеньках у тандему Кожем'якіна-Турчинова.
Ця жінка доволі нестримна у своїх переконаннях, та ніколи не "грає" проти себе. Олександра Кужель вдало маневрує у політичному акваріумі. Зараз вона не лише займається політикою, як і кожна жінка вона любить модні покази і дорогі прикраси. Також, Олександра Володимирівна є координатором громадського руху «Громадянський Опір».
