У НАТО готові допомагати Україні, але сподіваються на політичне врегулювання питання. Про це заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
Він зазначив, що під час російської агресії проти України Північноатлантичний альянс має два завдання: підтримувати Україну та не допустити переростання конфлікту у повномасштабну війну між НАТО та РФ. Чи згодні саме з таким трактуванням? Чи не час НАТО як блоку стати активнішим учасником цього протистояння, де Росія нехтує всіма законами війни та нормами міжнародного права? Експерти вважають, що війна в Україні вже відкоригувала політику НАТО, так само як і політику всього міжнародного співтовариства.
Політичний консультант Олександр Вербицький для видання “Коментарі” закликає виходити з ситуації, що реально склалася в ході війни, а не тільки із заяв політиків, нехай навіть це Генеральний секретар НАТО. Він також нагадує цілу низку важливих факторів.
- НАТО як військово-політичний блок зобов’язався забезпечити безпеку понад 1 млрд. населення країн-учасниць Організації. Це прописано як у ранніх документах, так і в останній Концепції Стратегії НАТО (червень 2022 року).
- Україна не є членом НАТО, але постійно розширює співпрацю з Організацією на різних рівнях з 1992 року. Заявка на отримання ПДЧ була подана Україною у 2008 році. У червні 2021 року (Брюссельський саміт НАТО) було підтверджено можливість прийняття України та Грузії до складу НАТО. До цього у лютому 2019 року членство в ЄС та НАТО було закріплено у Конституції України.
- У Концепції Стратегії НАТО (червень 2022 р., Мадрид) описано війну в Україні та її сторони (Україна, РФ). Також йдеться про те, що Росія веде війну неналежними методами з порушенням норм міжнародного права та те, що агресія Росії є прямою загрозою для НАТО (поряд із терористичною загрозою).
На думку Олександра Вербицького, заяву Йєнса Столтенберга у цьому зв’язку є більш політичною, ніж військовою, тоді як у нашій країні від вищого керівництва очікують інше: поставок у потрібній кількості критично важливого озброєння; постачання боєприпасів та комплектуючих; захисту з боку НАТО повітряного простору України. Погоджуватися чи не погоджуватися зі словами вищого чиновника НАТО – справа кожного, але від цього не зміниться сутність процесу. Вона полягає в тому, що альянс допомагав, допомагає і буде допомагати Україні.
“Як саме і в які терміни це відкрите питання. Але разом з допомогою Організація продовжуватиме шукати шляхи для досягнення прогресу мирним шляхом. Прогрес, на думку НАТО, це рівновага у питанні міжнародної безпеки”, – пояснює Олександр Вербицький.
За його словами, у нинішній ситуації нам залишається сподіватися насамперед на свої сили – і лише потім на підтримку партнерів, яким війна на своїй території (країн НАТО) не потрібна в жодному разі.
“І це означає, що сигнал Столтенберга адресований і нам, можливо, про необхідність пошуку способів мирного врегулювання. Припускаю, що спроби президента України вивести в переговорну площину КНР (хоча б на рівні заяв про засудження агресії чи підтримку України) та є частиною такого процесу. Так само як і спроби Росії висунути нові та інші умови для укладання миру. Принаймні для України варіант політичного врегулювання, за якого зберігся статус-кво на 23.02. з подальшим продовженням переговорного процесу (тільки не в Мінську), компенсацією збитків та засобами для розвитку – був би прийнятним”.
Слова генсека НАТО, робить висновок Олександр Вербицький, можна розуміти і так: “Ми дамо Україні рівно стільки, скільки необхідно для виконання тактичних завдань , наприклад для оборони та наступу на окремих ділянках фронтів”.
