Диктатура небезпечна, але при вдалому застосуванні вдала практика. Загалом такий процес був частим у Стародавній Греції та її колоніях. У цих державах їх володарів називали «тиранами», відповідно сам процес «тиранією». Спочатку це слово як такого негативного вмісту не мало, бо ці тирани спиралися на демос і гнобили аристократію. Так часто ранні правителі прославилися як меценати, справедливі правителі і мудреці: наприклад тиран Корінфа Періандр або тиран Афін Пісістрат. Проте набагато більше збереглося оповідань про жорстокість, підозрілість і самодурство тиранів, які винаходили витончені тортури (особливо був відомий тиран Акраганта Фаларід, який спалював людей в мідному бику). Навіть існував анекдот про тирана/диктатора, який на питання колеги-тирана про найкращий спосіб утриматися при владі став ходити по полю і мовчки зривати всі колоски, що видавалися над загальним рівнем, показуючи тим самим, що тирану слід знищувати всіх видатних в цивільному колективі.
Зараз держав, які мають в своєму устрої тиранію/диктатуру, вважають застарілими, не перспективними; контактів як таких з ними стараються не підтримувати. Така країна не вигідна навіть на карті.
Зараз у світі не так багато країн з проголошеним диктаторством, ще більше держав з неоголошеним. І сьогодні, на жаль, на мапі бачимо ще одну «тиху» тиранію. З’явилась вона не так давно, але триває вже кілька століть. Тобто звичайний устрій диктаторства панував тут вже давно. Зробили тут схему життя під пильним оком тиранії, розробили правила як для керівників, так і для пересічних містян. Та їхня нова схема молода. Адже вона виживає на противагу того, що «залізної» стіни вже немає. Треба тримати лице не тільки перед поглядами своїх співвітчизників, але й перед пильними очима закордонних колег. У ХХІ столітті в тиранію стало грати важче, тепер не можна тихо пройтися полем і зірвати колоски, вони говорять голосніше, їх більше чують, «прогнилий захід» не так легко задурити.
Для перемоги цієї тиранії у інтерв’ю для журналу «Український тиждень» Кшиштоф Зануссі, польський режисер, поділився своїм баченням:
"Щоб перемогти диктатуру, і це стосується насамперед України, Росія повинна засудити минуле. Наприклад, із цим дуже добре впоралися німці, адже люди, відповідальні за злочини, мають бодай символічно бути покарані. Це не помста, а визнання вини. Важливо, щоб хтось, хто чинив на зло країні, покаявся і щоб вона зрозуміла, яка була шкода від цього переступу. Візьмімо радянську індустріалізацію: чому в результаті нічого не вийшло? Не ті заводи побудували? Не в тих містах? Чому підприємства збиткові? Бо не було критики, демократії, конкуренції, діяв один проект, і влада казала, що він хороший, а виявлялося навпаки. Потрібен діалог, дискурс, без цього до керма прийдуть непідготовлені люди й не знатимуть, що робити далі".
Що ж буде далі з цією тихою тиранією чи зникне воно з карти світу, чи навпаки – надовго охопить частину Азії?
Автор: Yavkubi