Уперше в історії України Міністерство охорони здоров’я станом на кінець жовтня не змогло закупити необхідних ліків у рамках річного бюджету. Ці тендери завжди проводили навесні-влітку і з урахуванням минулорічних перехідних запасів. Це дозволяло проживати рік без фатальних збоїв.
Цього року – наче пороблено. При цьому в Кабміні дозволяють собі абсолютно хамське та недолуге ставлення до ситуації.
Урядовці вважають, що заміна керівництва МОЗ і суровий наказ Арсенія Яценюка “впродовж трьох тижнів” провести необхідні закупівлі нібито покращили ситуацію. Тому там дозволяють собі ставитись до мітингів громадських активістів як до “проплачених” та “замовних”.
Але справа в тім, що активісти сигналізують про один простий незаперечний факт – таблеток у лікарні, незважаючи на частково проведені тендери, так і нема. І проблему треба вирішувати негайно, не ховаючись за посадові інструкції та формальні відписки.
Отже, наша команда пропонує вам те, що треба знати про цьогорічний стан у тендерах МОЗу:
Стан закупівель
МОЗ має купити на 2014 рік медичних препаратів та медичних виробів на 2 млрд грн. Згідно з підрахунками Центру протидії корупції, фактичний стан з тендерами такий, що до стадії акцепту дійшли тендери на суму всього 0,63 млрд. З цієї суми угоди укладено на 0,55 млрд грн. По решті акцептів угоди мають укласти ще пізніше.
Важливо, що ні оголошення тендеру, ні навіть укладена угода з переможцем не означають, що таблетки з’являться у лікарнях тут і зараз. Оскільки їх треба ще замовити на заводі-виробнику, у якого свої графіки по вже замовлених ліках.
В середньому цикл виробництва препаратів складає від 90 до 180 днів. Тобто, реально після укладення угоди може пройти до півроку, поки таблетки доїдуть з Європи/Індії/Китаю/Росії до українських лікарень.
Хто винен
Перший заступник міністра охорони здоров’я Руслан Салютін відразу по призначенні робив все, аби нікуди не поспішати з проведенням тендерів: ходив у відпустку, тікав на лікарняний, ховався по кабінетах.
Тобто, тендерні процедури з весни свідомо затягувались аж до осені, що і призвело до дефіциту ліків. Все це робилося для того, щоб дати можливість фармацевтичним компаніям перереєструвати вищі ціни в Реєстрі оптово-відпускних цін, адже компанії не можуть продавати препарати за цінами вищими, ніж вказані в реєстрі.
Багатьом “намоленим” підрядникам МОЗу абсолютно нецікаво знижувати ціну на ліки. Але без вироку суду чи хоча б карного провадження ми не можемо стверджувати, що відповідальні особи міністерства вступили у змову з постачальниками і затягнули тендери аж до тієї межі, коли держава стоїть перед вибором: купуй таблетки по нав’язаній постачальниками ціні або хворі у державних лікарнях почнуть помирати без таблеток.
Тому будемо вважати, що тут просто співпало бажання одних не знижувати ціни з бажанням інших відлежуватись на лікарняному.
У свій час Міністр охорони здоров’я Олег Мусій розповідав про 40% корупційної марежі, і про саботаж з боку Салютіна, і про блокування його ініціативи по звільненню Салютіна з боку керівництва уряду. Адже формально звільнення або призначення першого заступника будь-якого міністра знаходиться у компетенції прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
Однак провина Мусія теж велика, оскільки він міг усунути Салютіна від обов’язків голови тендерного комітету МОЗ, ініціювавши службове розслідування, але не робив цього. Мовляв, ніхто з міністерських працівників, кому Мусій пропонував цю роботу, не погоджувався.
І саме у цьому місці міністр лукавить. Оскільки йому ніхто не забороняв зробити ротацію в Тендерному комітеті, поставивши іншу людину на це місце, або самому очолити тендерний комітет. Але міністр чомусь не зробив цю пропозицію сам собі. І зрештою Мусія і Салютіна було звільнено з МОЗу в один день.
Автор: Кай Кіт
