Ексдепутат Верховної Ради Давид Жванія, який у 2014 році входив в близьке коло соратників Петра Порошенка, заявив, що повернувся в Україну, готовий давати свідчення проти представників минулої влади, і навіть сісти в тюрму, якщо разом з ним за ґрати відправлять п’ятого президента.

У своєму відео Жванія зазначив, що він “готовий розповісти, хто і за яку суму випустив банду Стрєлкова зі Слов’янська”.

Нагадаємо, що загін Ігоря Гіркіна (псевдонім Стрєлков) взяв під контроль Слов’янськ в квітні 2014 року. До початку липня навколо міста йшло військове протистояння, однак на той час Слов’янськ потрапив в кільце ВСУ, і доля групування Гіркіна без деблокуючого удару ззовні була зрозумілою – знищення.

Питання в тому, якою ціною. Очевидно, що в Києві хотіли б обійтися без міських боїв, які б незрозуміло скільки і з якими жертвами продовжилися.

Ті ж міркування були, мабуть, і у групування Гіркіна, яким не хотілося загинути в замкнутому Слов’янську – тим більше що у недавно проголошеної “ДНР” явно не вистачало сил тримати оборону на інших територіях.

У ніч на 5 липня угруповання Гіркіна декількома колонами висунулося зі Слов’янська. Одна з них зав’язала бій на краматорському блок-посту (мабуть, для відволікання), інші, в тому числі під керівництвом Стрєлкова, пішли через поле.

При цьому до Донецька колона в кілька тисяч “деенерівців” з військовою технікою йшла кілька годин в світлий час доби. Але ЗСУ не вжили жодних спроб її атакувати.

Колишній спікер АТО Олексій Дмітрашківський розповідав, що у керівництва запитували артилерійський удар по колоні, але зі штабу надійшла відмова. Дмитрашківській припустив, що побоювалися стріляти через те, що угрупування Гіркіна пересувалося на захопленому громадському транспорті, в якому могли бути мирні жителі.

Правда, колишній начальник Генштабу Віктор Муженко пізніше в інтерв’ю ЗМІ заявив про іншою версією. За його словами, військові знали про формування угруповання на вихід, але не стріляли, поки вона не вийшла з міста. Потім вогонь відкрили, але стріляли, за словами Муженко, без точних координат, навмання.

“Тобто обстрілювали, але не розуміли куди. Стріляли по площах. Тому що у нас не було реальних цілей, не було реальних координат”, – сказав Муженко. За його словами, накрити неконтрольовану ділянку траси, по якій йшли “Стрілківці”, “не було сил і засобів”, для цього потрібно було робити перегрупування, але поки його робили, противник встиг піти.

Загалом, перша версія – це несподіваний хід Гіркіна, який не змогли проконтролювати. Що загалом співвідноситься з рівнем підготовки ЗСУ того періоду і безладом в командуванні.

Однак, як бачимо, Жванія стверджує, що сепаратистів відпустили в рамках договорняка і за гроші.

Це припущення звучить не вперше. І дійсно, складно повірити, як можна випустити з обложеного міста майже всю угруповання противника, списавши це на “відсутність координат”.

Тим більше що Порошенко було об’єктивно вигідно отримати не тільки Слов’янськ, а й Краматорськ без виснажливих боїв. Що і могло стати предметом домовленостей.

Правда, очевидно, що домовитися про таке можна було лише на вищому рівні. Інакше хто б зміг гарантувати, що вийшли сили потім не будуть атаковані на відкритому просторі?

Перед тим як згадати Слов’янськ, Жванія заявив, що розповість, “хто і про що вів таємні переговори з Путіним”.

Втім, чи став вихід Гіркіна наслідком цих переговорів – екснардеп не повідомляє.

Також, 21 серпня Жванія записав відкрите звернення до Зеленського, заявивши, що разом з Порошенком і Турчиновим організовував серію викрадень і побиттів активістів на Майдані.

Це робилося, щоб підігріти ненависть людей до Януковича, акції координував експрокурор Віталій Ярема.

“Вони 25 грудня 2013 організували побиття Тетяни Чорновол. Це було зроблено просто заради того, щоб не дати затихнути Майдану, щоб люди не почали розходитися”, – сказав Давид Жванія.

За його даними, з цією ж метою 21 січня 2014 року було викрадено і інших учасників євромайдану – Ігоря Луценка і Юрія Вербицького, а також лідера Автомайдану Дмитра Булатова.

Варто відзначити, що за інформацією ексдепутата, Порошенко витрати окупив: за час перебування при владі він отримав корупційним шляхом приблизно 4 мільярдів доларів, які перевів в офшори.

Петро Олексійович – це насправді “офшорний” український президент. Його ім’я спливало в безлічі скандалів: наприклад, у справі “райських паперів”, коли люди президента відкривали фірми в безподаткових юрисдикціях під час Іловайського котла.