Вікторія Вєтрова з сім'єю проживає в українському селі Залішани. Четверо її дітей п'ють молоко з-під корови, їдять висушені гриби і ягоди з лісу.
Вєтрова усвідомлює ризики вживання таких продуктів, але український уряд в минулому році скасував програму обідів в місцевій школі, яку відвідують 350 тис. дітей.
Шкільні обіди були єдиним джерелом здорової їжі в цьому селі поряд з Чорнобилем, тому тепер його жителям доводиться вживати молоко з-під місцевих корів і продукти, вирощені на забрудненій радіоактивними опадами землі. Все це наслідки найстрашнішої в світовій історії радіаційної катастрофи, яка сталася 30 років тому.
У 8-річного сина Вітрової Богдана з-за радіації збільшена щитовидна залоза.
"Ми знаємо про небезпеку, але що нам залишається робити?", – каже Вєтрова на своїй кухні після того, як налила молоко в стакан. "Іншого шляху вижити немає".
Сім'я Вітрової і тисячі інших затиснуті між наслідками двох катастроф: Чорнобильською і стрімким падінням української економіки.
Після аварії 26 квітня 1986 року найбільш пошкоджені райони були поділені на чотири зони. Мешканці трьох з них були евакуйовані або отримали дозвіл на добровільне переселення, але село Залишались в 53 км на південний захід від зруйнованого реактора – це четверта зона, недостатньо забруднена для переселення, але має право на отримання субсидій у сфері охорони здоров'я.
Останні проби, взяті у цій зоні Українським інститутом сільськогосподарської радіології, показали, що в продуктах, вирощених в місцевій дикій природі: горіхах, ягодах і грибах, вміст радіації перевищено в 2-5 разів.
Разом з тим українська економіка була ослаблена війною у промислових східних регіонах, ендемічній (властивій конкретному регіону, – ред.) корупцією і втратою Криму, який Росія анексувала. Торік український уряд, одержує мільярдні кредити від США, ЄС і Світового банку, припинило фінансувати шкільні обіди в Зону 4. Офіційних цифр немає, але обід, середня ціна якого 20 грн, обійдеться бюджету приблизно в 50 млн дол. у рік.
"Гарячі страви в школі проходили тести на радіацію та були єдиною чистою їжею для дітей", – каже вчителька Наталія Степанчук. "Тепер у дітей є тільки місцева їжа, яку ніхто не тримає на контролі".
У 2012 році уряд призупинило перевірку забруднення їжі та грунту в Зоні 4, яку назвали "зоною суворо екологічного контролю за радіацією". Держава також скасував закупівлю речовини Ferocin, відомого як "Берлінська лазур", яке могли б давати своєму великій рогатій худобі фермери, щоб прискорити знищення ізотопу цезій-137. Без державного фінансування місцеві фермери не хочуть купувати його самостійно.
"Держава витрачає величезні кошти на лікування місцевого населення, але не може виділити зовсім небагато на запобігання проблем", – каже директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Валерій Кашпаров. "Мені соромно дивитися людям в очі".
За словами голови Держагентства з управління зоною відчуження Петрука Віталія, від закупівлі шкільних обідів відмовилися, щоб краще використовувати обмежені кошти.
"Що краще: давати всі гроші людям, хворим від радіації, і рятувати їх чи розподіляти гроші … і давай кожному по 4 гривні?", – запитує він. "Ідея була в тому, щоб сфокусуватися на певних завданнях, а не розпорошувати енергію і витрачати гроші".
Такий розрахунок означає, що у селі з 350 чоловік багато людей залишилися без їзди. Крім Залишан обіди були скасовані ще в 1 300 населених пунктах в зоні. І навіть там, де обіди залишилися, діти, швидше за все, продовжували вживати заражену їжу, перебуваючи поза школи.
Мама 9-річної Олесі Петрової хвора на рак і не може працювати. Олеся в голоді очікує потепління, щоб знову вийти в ліс на пошуки ягід і всього їстівного, що там можна знайти.
А тим часом, їй залишається сподіватися, що одна з її однокласниць пригостить її бутербродом. Але в економічно депресивних Залішанах така щедрість – рідкість.
Скасування обідів не торкнулася дитячих садків, наприклад, того, що знаходиться в одній будівлі з місцевою школою. Тутешній кухар Любов Шевчук дає їжу і старшим дітям.
"Діти втрачають свідомість і падають. Я намагаюся хоча б дати їм трохи гарячого чаю або взяти у однієї дитини, щоб дати іншому", – говорить вона.
Оскільки Держагентство не бере відповідальність за харчування школярів, залишається лише розраховувати на серцеві вчинки таких, як Любов Шевчук, або благодійність. Італійська організація Mondo in Cammino дізналася про скасування обідів в Зоні 4 і виділила 15 тис. євро для забезпечення 130 жителів села Радинка обідами на рік.
"Ми знаємо, що Україна на межі дефолту. Вони вирішили, що ці сім'ї більше не діти Чорнобиля", – говорить директор організації Массімо Бонфатти.
"Наслідки від радіації інтенсивно обговорювалося. Згідно зі звітом ООН, додаткова радіоактивність після 20-річного періоду приблизно еквівалентна томографії з-за більш високого рівня цезію-137, який довго зберігається. За словами доктора Всесвітньої організації здоров'я Озриля Кезминина, доказів того, що забруднена радіацією їжа є причиною інших видів раку, крім раку щитовидки, зовсім небагато.
Але згідно з доповіддю екологів з Грінпісу, який був опублікований в березні, дихальна функція дітей в заражених зонах, на подобі Залишан, сильно ослаблена. У дослідженні, яке фінансувала ООН, 4 000 дітей із заражених населених пунктів проходили обстеження протягом трьох років. У 81% дітей виявили серцево-судинну недостатність.
Педіатр Юрій Бандажевський вивчав вплив малих доз радіації на людський організм. За його словами, є "дуже серйозні патологічні процеси", які можуть стати причиною серцево-судинних проблем і раку. Бандажевского, чиї роботи часто цитують закордоном, в його рідній Білорусі посадили у в'язницю на 4 роки. За словами його прихильників, причиною тому – його дослідження наслідків Чорнобильської катастрофи. Зараз він працює в Україні.
"З жалем мушу констатувати, що нікому немає до цього діла, і ці голодні діти – це ще один доказ того, як влада піклуватися про страждають на цій території людей", – говорить він.
Іванченко надія, чий онук проходив обстеження за програмою ООН, погоджується з тезою про бездушності й черствості уряду. Вона привела свого 10-річного онука у лікарню в районному центрі Іванкова на дослідження, яке показало розширену синусову аритмію серця.
"Багато людей хворі, але ні до дітей, ні до кого-небудь іншого тут справи немає. Нас викинули і забули", – говорить вона.
9-річна Олеся, якій зараз часто доводиться обходитися без обіду, хоче коли-небудь стати лікарем і "вилікувати всіх від радіації". Але прямо зараз вона хоче наповнити свій шлунок дарами, здобутими в лісі.
"В лісі тобі не потрібні гроші", – говорить вона. "Там є вся їжа, яка може прогодувати всіх".