В ці хвилини! У в’язницю – Коболев в ауті. Зеркаль не залишила шансів – Леді Ю в шоці. Знизити тарифи

Нещодавно Державний аудит дав відповідь на запитання, куди йдуть прибутки від необґрунтовано завищених тарифів, пише на своїй сторінці нардеп Юлія Тимошенко.

Перевірка офіційно встановила, що 225 мільярдів гривень незаконно виведено з НАК «Нафтогаз» за межі України! 225 мільярдів гривень!!! Тільки вдумайтеся в цю цифру! Це більше, ніж кредити, які Україні дає МВФ!!! І це ті гроші, які незаконно витягли з кишені кожного!

Можливо, після оприлюднення результатів цього Державного аудиту хтось поніс покарання? Ні! Ані попередній президент, під керівництвом якого тарифи зросли в одинадцять разів, ані «топ-менеджери», під керівництвом яких НАК «Нафтогаз» перетворився на злодійське кодло. Останніх – навпаки відправили на підвищення! Коболєва додатково призначили в наглядову раду ще однієї компанії, а Вітренка, замість в’язниці, поставили виконувати обов’язки міністра енергетики!

Нинішня ситуація обурлива ще й тому, що Україна має унікальні можливості для забезпечення своїх громадян дешевими енергоносіями. Це газ власного видобутку і ще додатково у нас є підземні газові сховища, що дозволяє купувати газ влітку, у період найнижчих цін, і за цими низькими цінами продавати його українцям у пік сезону, незалежно від ринкової кон’юнктури. Ці сховища не належать ні владі, ні корупціонерам Коболєву та Вітренку, ні міжнародним стерв’ятникам, вони належать кожному українцю!

Я вимагаю дати людям газ за цінами, за якими його було закачано у підземні сховища влітку. Це дозволить знизити вартість блакитного палива втричі, що автоматично здешевить і опалення, і електроенергію.

Варто зазначити, що ще влітку, Лана Зеркаль заявляла про те, що Українська держава має зайнятися розвідкою та видобутком газу на шельфі Чорного моря. Адже свого газу у нас достатньо.

Сусідня з нами Румунія в розвідку й видобуток газу в Чорному морі «мобілізувала» за останні 20 років близько 1 млрд доларів США. Підтверджені запаси — фактично на морському кордоні з Україною — відомі з 2012 року і оцінені приблизно у100 млрд кубічних метрів.

Україні про наявність на нашому шельфі запасів газу відомо ще з даних радянської розвідки. Згідно тими, вже «історично цінними» даними, ми можемо розраховувати на наявність, щонайменше, 160 млрд кубометрів газу на своїй частині шельфу (навіть без урахування окупованого Росією Криму). Із можливістю видобувати на рік до 15 млрд кубометрів. Що дасть країні змогу фактично відмовитися від імпорту газу. І, за багатьма експертними оцінками, істотно вплине на вартість газу всередині України. Замість нинішнього рівня HUB+ (ціна в європейському хабі плюс вартість транспортування до України) ціни опустяться до рівня HUB- (ціна європейського хабу мінус вартість транспортування). На практиці — мінус 10–15% від поточного рівня цін для споживача.

Але! Реалізація проєкту такого масштабу та типу — справа дуже й дуже складна з багатьох причин. Ризики, які сьогодні об’єктивно існують на українському шельфі, значно вищі за звичайні комерційні. Фактор окупованого Росією Криму, загальна безпекова ситуація через близькість російських військ, можливі диверсії та політичний вплив унеможливлюють прихід світових гігантів галузі. Особливо в умовах низьких цін на газ та значного зменшення інвестицій у розвідку й видобуток усіма великими світовими гравцями. Для середнього рівня міжнародних компаній проєкт із такими ризиками в принципі здебільшого непідйомний.

Ще один чинник — дуже далека від ідеалу і здатності ефективно діяти українська система надання дозволів та ліцензій на відповідні роботи.

Серед країн Чорноморського басейну Україна наразі пасе задніх у справі розвідки та видобутку газу на шельфі. Наздогнати сусідів буде дуже непросто. Необхідна концентрація на цьому напрямі наявних ресурсів держави в галузі. Необхідна реалізація Кабінетом міністрів та Верховною Радою України розумної і зваженої політики через надання спеціального статусу розвідці та бурінню на шельфі. Необхідне фокусування МЗС і Міноборони на реалізацію шляхів мінімізації безпекових та політичних ризиків.