Останнім часом активніше можемо спостерігати за бунтами серед окупантів
Водночас майже завжди такі протести закінчуються загибеллю як офіцерів, так і нижчого особового складу.
За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, після звільнення генерала Суровікіна з посади очільника окупаційних військ та призначення на його місце голови генштабу Валерія Герасимова, особовий склад загарбників почали більш ретельно перевіряти на дотримування статуту. Зокрема, через це у багатьох російських підрозділах регулярно відбуваються достатньо серйозні конфлікти між рядовим складом та командирами.
Як би офіцери середньої ланки не тиснули на своїх підлеглих та не намагалися змусити їх хоча б припинити вживати алкоголь у неймовірній кількості, чим далі від лінії фронту, тим менше тверезих росіян можна зустріти.
Наказ Герасимова про перевірки зовнішнього вигляду солдатів, заборону носити бороди та перебувати у місцях дислокації підрозділів у брудній формі, використовувати китайські безпілотники та автівки, які не стоять на балансі військових частин, одразу підірвав довіру до начальника генштабу з боку особового складу.
Армія просто проігнорувала більшість наказів Герасимова. Бо гинути заради настільки недолугих вимог паркетного генерала їм все ж таки не дуже хочеться.
Тим не менше, штабні офіцери почали достатньо ретельно виконувати завдання свого керівника та почали роз’їжджати позиціями для проведення перевірок.
Однак при цьому жодних появ когось із російських офіцерів у місцях дислокації кадировців не було. Адже ці вихідці з Кавказу обіймають у загарбницькому війську особливе становище та ще й можуть “проінспектувати” вразливі місця перевіряльника. Натомість у всілякі підрозділи мобілізованих пихаті штабні офіцери прибувають достатньо часто, позбавляють окупантів премій та виписують догани їх керівництву.
Саме через факти частих перевірок на лівобережжі Херсонщини командири нижньої ланки достатньо сильно нервують та намагаються тиснути на своїх підлеглих. Подекуди це стає ще однією причиною для конфліктів всередині загарбницького війська. Адже мобілізовані та кадрові окупанти, що приїхали на українську землю вбивати та грабувати, не дуже розуміють, навіщо їм утримуватися від звичайних московитських звичок. Тим паче, якщо будь-який момент життя може стати для них останнім чи то через прильот американського снаряду чи то через візит кадировців.
При цьому відстоювати своє право бути нетверезим росіяни здатні набагато більш ефективно, ніж боротися за право на вільне життя. Тому в одному з підрозділів неподалік від Нової Каховки 28 січня стався неприємний для деяких російських родин інцидент. Почувши звуки веселощів, командир роти вирішив увірватися до приміщення, де пиячили його підлеглі. Він погрожував посадити всіх нетверезих солдатів у яму на кілька діб, коли терпець в одного з окупантів урвався. Бунтуючи проти “командирського свавілля”, мобілізований вирішив кинути у командира гранату Ф-1. Зрозуміло, що наслідків подібного вчинку він не прораховував, тому вибух зачепив і самого п’яницю.
Закінчилася ця історія цілком типово для багатьох російських застіль: трьома загиблими та вісьмома пораненими загарбниками. Командиру, який намагався вгамувати підлеглих, одну ногу відірвало на місці, а другу ампутували вже безпосередньо у лікарні. Ще 7 окупантів перебувають у шпиталях із травмами різного ступеню важкості. При цьому ті, чиї поранення медики оцінюють як легкі, продовжують заливатися горілкою кожен день.
Втім, найбільш цікавим та навіть по-своєму пікантним у ситуації є той факт, що офіцер-борець із алкоголізмом проводить чимало годин за чаркою разом зі своїм “кривдником”. При цьому зрозуміло, що ніяких компенсацій за травми на війні ніхто з поранених не отримає, а сам винуватець інциденту не понесе ніяких покарань. Просто після найменшого лікування його відправлять на передову, але тепер вже не у “тихе” місце, а на якусь гарячу ділянку фронту.
Жодних перевірок та розслідувань інциденту російське командування не проводить. Як через небажання визнавати сам факт існування подібної проблеми, так і через те, що подібних випадків по всій Херсонщині трапляється занадто багато.
