Якби влада України ухвалили Закон про амністію, передбачений Мінськими угодами, це допомогло б полегшити і врятувати долі тисяч людей.
Про це розповіла український юрист і правозахисник Марина Старостенко, коментуючи зрив процесу передачі ОРДЛО 15 осіб, з допомогою якого влада в свою чергу намагалася розблокувати процес звільнення українських заручників, передає Корупція.Інфо
Нагадаємо, що раніше перший заступник голови верховної Ради України, представник України в тристоронньої контактній групі з врегулювання ситуації на сході України Ірина Геращенко заявила, що в якості жесту доброї волі України передасть ОРДЛО (окремі райони Донецької Луганської областей) 15 осіб.
"Ретельно проаналізувавши список з 228, ми сьогодні робимо заяву про те, що Україна передає 15 осіб з цього списку з 228, серед яких є і тяжкохворі люди, літні люди, серед них є 6 жінок, для того, щоб розблокувати процес звільнення заручників. Ці люди будуть помилувані указом президента. Або є інші процесуальні можливості їх передати… До 2017, а не 2018-19-20, це повинно відбутися зараз… Ми готові в будь-який час сісти і все зробити для звільнення заручників", – зазначила Геращенко.
Передача 15 осіб ОРДЛО планувалася 21 грудня, однак вона не відбулася. Як заявив радник глави СБУ Юрій Тандіт, передача відбудеться після завершення юридичних процедур, але планувати, коли саме вони будуть завершені, він не береться.
У свою чергу правозахисник Марина Старостенко пояснила, що головна причина зриву в тому, що на всіх цих людей порушено кримінальні справи, і вони знаходяться під слідством на різних стадіях. Відповідно, констатує юрист, для того, щоб їх передати, потрібно рішення слідчих органів, прокуратури і судів щодо кожної певної особи щодо її звільнення.
"Стаття 62 Конституції України закріплює важливий принцип невинуватості – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду", – нагадує Марина Старостенко.
Юрист пояснює: якщо по відношенню до людини винесено обвинувальний вирок суду, то його передача можлива тільки після помилування.
"Помилування, виходячи з ч.1 ст. 44 КК України підлягають особи, щодо яких винесено обвинувальні вироки. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили. Пункт 4 Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого указом Президента України від 21 квітня 2015 року говорить: "Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили", – підкреслює юрист.
"Відповідно виходить, що для того, щоб Президент вчинив акт доброї волі – помилування, як було заявлено до кінця 2017 року, кожен з цих відібраних для передачі людей, у терміновому порядку повинен бути засуджений. Інших законодавчих підстав на сьогодні не існує. Адже тільки при наявності обвинувального вироку можливий акт помилування", – пояснила юрист і правозахисник Марина Старостенко.
За словами Марини Старостенко, існують і інші процесуальні можливості для порятунку цих людей. Зокрема, міркує Старостенко, це закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, коли визначено достатній перелік законних підстав для винесення рішень досудових органів для звільнення цих людей. Однак, запевняє вона, цьому має передувати скрупульозна робота юристів по кожній людині і кожній ситуації.
На думку юриста, якби процесом передачі займалася людина, що має професійну підготовку, то українська влада змогла б виконати свої обіцянки і зриву б не сталося. "Як показує практика, таку роботу сьогодні під силу вести тільки Віктору Медведчуку. Тому що, як показує практика, саме він має статус парламентера №1, контактами на рівні президента РФ, а також юридичною підготовкою та групою юристів, здатних забезпечити правовий бік передачі і / або обміну", – підкреслює юрист і правозахисник Марина Старостенко.
"Звичайно, якби влада України ухвалили Закон про амністію, передбачений Мінськими угодами, це також допомогло б полегшити долі тисяч людей. Тим більше, що прийняття цього закону закріплено не тільки Мінськими угодами, а й міжнародно-правовим актом – Резолюції РБ ООН. Однак, поки цього не сталося, доводиться констатувати той факт, що переговорний процес істотно затягується. А учасникам переговорів типу Медведчука доводиться докладати неймовірних зусиль для того, щоб повернути хоча б одну людину, його рідним і близьким", – зазначила Марина Старостенко, додавши, що зволікання із звільненням може коштувати кожному з полонених безповоротної втрати здоров'я або життя.