Вже який день ЗСУ влаштовують розгром російському ворогу.
Саме таким способом наші воїни доносять росіянам, що їм не місце на українській землі, і, що їм час додому. 29 серпня ЗСУ вкотре це підтвердили – розпочали контрнаступ на Півдні України. Радник Офісу Президента Олексій Арестович каже, що переломний момент у війні вже настав і довга дорога до смерті противника триває вже давно.
На окупантів чекає великий розгром на полі битви, де буде багато полонених та чимало захопленої військової техніки.
Арестович зазначив, що він не прогнозуватиме, коли станеться повний розгром окупантів, проте наголосив, що переломний момент вже розпочався.
За словами спікера, російських солдатів батьківщина вкотре обманула та зробила злочинцями, змусивши вбивати жінок та дітей, а потім ганебно кинула гинути. У результаті – це все, що їх очікує.
Політолог Альберт Кох звертає увагу на те, що минулий сто вісімдесят сьомий день війни увійде в історію як переломний. Як день, коли ініціатива, нарешті, перейшла до України і вона погнала ворога зі своєї землі. Можливо, що так і буде. Дуже хочеться на це сподіватися.
Але що ми знаємо до цього часу? Так, чесно кажучи, трохи. Що ніби ЗСУ прорвали в декількох місцях (двох, трьох?) оборону росіян на правому березі, що HIMARS і артилерія сильно обстрілюють всі мости і переправи через Дніпро і що подекуди (де?) український наступ розвивається успішно… це все.
Ба більше, командування ЗСУ звернулося з проханням менше, що зараз там, в районі Херсона відбувається, коментувати і не викладати в мережу ніяких доказів успіху/неуспіху. Напевно, у нього для цього прохання були свої причини. Не хочуть завчасно радіти і людям давати надію, бояться наврочити і т. д.
7 липня Путін заявив: “… всі повинні знати, що ми – то за великим рахунком всерйоз поки ще нічого не починали. При цьому ми не відмовляємося ще й від мирних переговорів. Але ті, хто відмовляється, повинні знати, що чим далі, тим складніше їм буде з нами домовитися”.
Я ось все думаю: коли ж він серйозно почне? Ні, крім жартів: не можна ж бути настільки брехуном, що б ось так дати всім своїм фанатам надію що ось-ось він “за великим рахунком” і “серйозно” почне (і тоді полетять уркопські клаптики по закутках), а замість цього навпаки: вже майже два місяці злітають у повітря його власні склади з боєприпасами і командні пункти з генералами і офіцерами.
І якщо ти можеш ось це ось саме “всерйоз почати”, то чого тягнеш? До чого ця пауза? Адже з кожною годиною ти все більше втрачаєш боєприпасів, солдатів, техніки. Який сенс тягнути? Чим далі ти тягнеш, тим менше шансів на це саме “за великим рахунком” і “всерйоз”.
Весь світ бачив поразки РФ. І я навіть більше скажу: здається мені, що їх щонайменше було не менше, ніж перемог. І нормальні, незашорені люди їх пам’ятають. Але тільки не ті люди, які сьорбнули отрути російської пропаганди. У них все суцільно перемоги. Від Рюрика і до наших днів. А російських поразок вони не тільки не пам’ятають, але навіть не можуть собі уявити.
Що ж, давайте допоможемо їм. Давайте розвинемо їх уяву. Давайте їх переможемо. Зробимо те, що вони навіть собі уявити не можуть – реальністю. Тим більше, що наша справа правильна. Тому ворог буде розбитий, і перемога буде за нами,-підсумував політолог.
