У Луцьку перепоховали останки ста десяти розстріляних у 1941 році в’язнів тюрми, передає Корупція.Інфо
Відбулося перепоховання 12 жовтня на території Свято-Архангельського чоловічого монастиря.
«Сьогодні ми можемо частково зітхнути з полегшенням, бо віднайшли одне з місць, де були присипані землею розстріляні в’язні Луцької тюрми. Це тільки частина. Ми їх із шаною сьогодні поховали під стінами в’язниці, де вони були замордовані. Сьогодні ще й день пам’яті, коли ми згадуємо наших рідних і близьких, які були забрані зі своїх домівок, поміщені в тюрму і «без суда і слєдствія» були розстріляні», – зазначив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
Секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета зауважив, що в’язні Луцької тюрми стали жертвами злочинного тоталітарного комуністичного режиму:
«Надзвичайно важливо, щоб душі померлих отримали спокій. Важливо, що ми пам’ятаємо про нашу історію і шануємо нашу пам’ять. Це унікальне місце пам’яті, яке від сьогодні отримає нове значення».
Своєю чергою, секретар міськради Григорій Пустовіт сказав, що цих людей убили підступно: спочатку ув’язнили, а потім – розстріляли.
Представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук зауважила, Микола Куделя, який дивом вижив на подвір’ї тюрми під час розстрілів, казав, що поранені в страшних муках просили у Бога смерті, дехто молився, а інші – благали покарання для їхніх катів:
«У той момент над розстріляними оплився величезний дощ. Серед поранених було чутно вигуки: «Люди! Люди! Це небо плаче за нами!». Зверніть увагу, коли були розкопки – була гарна погода. Коли 23 червня цього року ми вшановували пам’ять розстріляних був дощ, учора і сьогодні – також. Небо знову плаче за ними».
Краєзнавець Сергій Годлевський, який брав участь у розкопках, розповів, що будучи молодим почув про розстріли в’язнів Луцької тюрми від Миколи Куделі та Григорія Покотила:
«Тоді я з юнацьким захопленням сказав, що їх треба знайти, бо вони ні в чому невинні. На сьогодні ми знайшли лише маленьку частину. Ні один науковець не може точно сказати скільки тут загинуло людей. Розстрілювали їх два дні, поранених добивали…».
Перепоховали останки ув’язнених у мурованій гробниці.
«Ми хоронимо їх, як перших християн. Для всіх спільно ми викопали могилу, обмурували, зробили гробницю і покрили її білим саваном. Всі ці люди, які були різних національностей, усі сьогодні стали братами, усі разом обійнялися і лягли в один гріб», – сказав краєзнавець.
За словами Сергія Годлевського, лише п’яти із загиблих було за 50 років, решта – молодь. Зі ста десяти в’язнів вдалося з’ясувати імена двох.
«За свідченням кримінальної справи, яку відкрили у 1979 році. Під час допиту одного з вцілілих той засвідчив, що його рідний брат Леонід Сисой і його односельчанин Степан Коханський, один з розірваною головою, а інший – з розпореним животом, обійнялися і померли. Після цього їхні тіла вложили в яму. Були вони родом з села Острівок Володимир-Волинського району. Ми не можемо їх встановити по тілу, але вони тут», – додав він.
Насамкінець пристуні вшанували всіх загиблих хвилиною мовчання та запалили лампадки у пам’ять про розстріляних в’язнів.