Підготовча підгрупа з числа новообраних народних депутатів, яка займається питаннями формування майбутніх комітетів парламенту, навряд чи встигне визначити їх персональний склад під час свого засідання

Про це журналістам сказав майбутній народний депутат від партії “Слуга народу” координатор відповідної підгрупи Руслан Стефанчук.

“Я думаю, що ми не встигнемо цього (визначити персональний склад майбутніх комітетів ВР ІХ скликання – ред.). Якщо не буде готове питання щодо персонального складу комітетів, можливо, ми визначимося і щодо цього. Тому що ми тільки направили ці речі – чи встигне апарат їх збити?” – зазначив Стефанчук.

Він додав, що під час засідання у четвер підготовча підгрупа планує першочергово розглянути питання щодо лічильної комісії та тимчасової президії ВР.

“У нас є ще 15 інших питань – ми пройдемося по них. Це – лічильна комісія, тимчасова президія тощо”, – уточнив Стефанчук.

Окрім того політик наголосив, що підготовча підгрупа встигає опрацювати всі необхідні питання до урочистого засідання парламенту, яке має відбутися 29 серпня.

“У разі чого ми зможемо і на свята зібратися. Нас ніхто не лімітує”, – додав він.

Відповідаючи на запитання про те, коли має відбутися загальне засідання підготовчої депутатської групи, яка розглядатиме всі питання загалом щодо яких є рішення обох профільний підгруп, Стефанчук сказав: ймовірно, воно відбудеться в четвер або в п’ятницю.

“По-моєму, або завтра, або післязавтра. Тобто до свят ми маємо проголосувати ті питання, які вже пройшли”, – уточнив він.

Варто зазначити, що Зеленський залишив нардепа від “Слуги народу” Стефанчука своїм представником у парламенті. Водночас в партії досі планують висунути його на посаду першого віце-спікера.

“Призначити Стефанчука Руслана Олексійовича представником президента України у Верховній Раді України (за згодою)”, – йдеться в указі Президента України. 

Юрист Артем Афян в коментарі 24 каналу пояснив: “за згодою” в цьому документі означає, що для призначення на посаду потрібен особистий дозвіл Стефанчука. Він зазначив, що це виглядає як зародження певної правової традиції, коли указ президента є не фінальною крапкою в трудових відносинах, а скоріше офертою (діловою пропозицією).