У Женеві 21 січня відбулися переговори держсекретаря США Ентоні Блінкена з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим щодо російських пропозицій по “гарантіях безпеки”.

Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній наголошує, що зустріч між Блінкеном і Лавровим відбулася на тлі заяв про те, що жодна сторона не очікує на прориви. Так і сталося. А самі переговори тривали менше, ніж дві години.

“Звичайно, зустріч – це наслідок ультиматуму, який висунула Російська Федерація колективному Заходу щодо нерозширення НАТО та не вступу України до альянсу. Йдеться про два документи – Договір РФ і США про гарантії безпеки та Угоди про заходи забезпечення безпеки РФ і держав-членів організації північноатлантичного договору”, – акцентує Юрій Подорожній.

Він наголошує, що пресконференція Лаврова не показала нічого нового. Російський міністр докладно розповів про загрозу з боку “київського режиму”, як називає українську владу голова російського МЗС.

Традиційна для РФ риторика у стилі – “київський режим” курується “західними спонсорами”, тому переговори щодо України Москва вестиме лише із США. У цьому контексті зрозуміло, що двосторонніх зустрічей Зеленський-Путін чи, як пропонував Київ, у форматі Зеленський-Путін-Байден – не відбудеться.

У підсумку мова Лаврова звелася до того, що ми вам у Вашингтон передали вимоги на папері, а тому далі розмовлятимемо лише після письмової відповіді – з боку США та країн НАТО. Передбачуваними стали й заяви Блінкена, вважає експерт.

Загалом, резюмує Юрій Подорожній, переговорний процес проходить складно, але не перебуває у тупиковій ситуації.

“Але надії на зменшення ескалації з боку Росії марні, – впевнений він. – Тому Україні необхідно мати чіткий план дій у разі початку воєнних дій. І розраховувати на власні сили, якщо перемовники вичерпають усі дипломатичні інструменти”.

У той же час Якщо простежити публічну активність Держдепартаменту по Україні, то за останні тижні чи не кожна заява Ентоні Блінкена щодо російської агресії супроводжувалася закликами до Москви та Києва виконати “Мінськ”. При цьому Ентоні Блінкен визнає, що Кремль взагалі нічого не зробив для реалізації угод.

“Перше питання – наскільки серйозно Росія готова до врегулювання проблеми Донбасу в рамках мінського процесу. Я згоден, це зараз єдиний шлях. Незабаром має відбутися нарада в рамках Нормандського формату, це знову-таки тест для намірів Росії”, – сказав Блінкен “Голосу Америки”.

На жаль, навіть якщо розмова в рамках Нормандського формату буде продовжена, то не факт, що російське МЗС візьме на себе хоч якісь зобов’язання щодо ОРДЛО.

“З моменту підписання “Мінських угод” у 2014 році РФ не виконала жодного пункту, починаючи з пункту з припинення вогню. Росіяни наполягають, що підписали угоду як другий посередник поряд з ОБСЄ, покладаючи всю відповідальність за виконання на Київ. У такому разі незрозуміло, хто другий бік конфлікту, хоча Москва при цьому наполягає на “прямих переговорах” із Донецьком та Луганськом”, – зазначив у розмові з “Апострофом” представник України у ТКГ Сергій Гармаш.

Не зважаючи на всі заяви про підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, колективний Захід за вісім років війни на Донбасі не зміг змусити Москву змінити свою позицію. Відповідно, вимальовується дуже неприємна картина. У таких умовах “виконати” Мінські угоди можна лише за рахунок односторонніх політичних поступок Києва.

Судячи зі звернення Володимира Зеленського, опублікованого одразу після розмови з Ентоні Блінкеном, Банкова не двозначно продемонструвала небажання йти на відверті поступки. За словами президента, навіть у разі найгіршого сценарію розвитку подій Україна зараз перебуває у цілком дієздатному стані, і зможе дати відсіч.

“Ми до всього готові, але робимо все, щоб зрештою нам це не знадобилося. Робимо все для вирішення дипломатичним шляхом”, – резюмував глава держави.

Судячи з позиції Бакової та останніх російсько-американських переговорів у Женеві, Києву не змогли викрутити руки. На жаль, але поки що йдеться про тактичну перемогу. У разі невдачі Кремль може перейти до чергової ескалації на Донбасі. Чи підуть у Москві на такий сценарій, стане зрозуміло дуже скоро…