Російські окупаційні війська продовжують штурм Бахмута. Попри величезні втрати, вони намагаються повністю окупувати місто до 9 травня.
Про це українському телеканалу розповів колишній командир полку “Азов” Максим Жорін. За його словами, росіяни навіть змінили тактику штурмів, через великі втрати.
Жорін заявив, що росіяни настільки хочуть встигнути до 9 травня, що не гребують будь-якими доступними методами. Не жаліючи особовий склад, вони відправляють на штурм міксовані групи, куди входять одночасно і вагнерівці, і регулярні війська російської армії.
Це пов’язано з великими втратами серед особового складу, але це їх не зупиняє. Вони мають абсолютно хворе бажання захопити місто до 9 травня. Проте у них нічого не вийде”, – наголосив військовий.
Жорін додав, що російська армія використовує всю номенклатуру боєприпасів: від осколково-фугасних до заборонених – шрапнелі, фосфор тощо. Також їхні заяви про “снарядний голод” не більше, ніж внутрішні суперечки. Росіяни використовують проти українських захисників усі доступні засоби ведення війни.
Зазначимо, що в цілому в Україні зараз перебуває до 400 тисяч російських військових. Це дані Костянтина Машовця. Зважаючи на загальну кількість озброєння і військової техніки, яке мають ці війська, їм гостро бракує танків і бойових броньованих машин. Командування російськими підрозділами відбувається через 5 окремих угруповань військ, найбільш численні з яких – «Південь» і «Схід». Також є окреме угруповання, яке перебуває безпосередньо в Криму.
«Цей натовп становить собою переважно піхоту. Звичайна піхота в касках, бронежилетах. В когось краще, в когось гірше зі стрілецькою зброєю. Відповідно озброєння і бойової техніки, все одно, цього століття, позаминулого століття, сучасної, не сучасної, що в них там є – вистачає, щоб озброїти за діючими нормами постачання – не більше від половини. Все інше – це просто масса людей зі стрілецькою зброєю. 300-400 тисяч – це дуже багато. На що вони спроможні? Ну, мало на що спроможні, будемо відверті. Але їх багато. І в цьому проблема. Операцію по вторгненню в Україну починали 180 БТГ, які нараховували приблизно десь порядка 200-220 тисяч особового складу. Це було дуже багато – це були професійні збройні сили. Зараз ситуація змінилася. Противник втратив купу озброєння і бойової техніки. порядку половини, якщо не більше, свого професійного війська – то вбиті, поранені, зниклі безвісти», – каже Віктор Кевлюк.
Окрім Бахмуту і частково Авдіївки, серйозних успіхів під час наступальної операції на Донбасі і на Харківщині Росія не досягла, перейшовши до активної оборони на багатьох ділянках фронту. В районі Куп’янська, Кремінної, Сіверська, Вугледару і Мар’їнки йдуть позиційні бої зі змінним успіхом. Але, попри умовну статичність лінії фронту і втрати – російські війська усе одно намагаються просунутися.
«Вони не можуть зупинитися, це так само, як з Бахмутом. Сказати, та ні, ми відводимо свої війська й тікаємо звідти. Це не має сенсу більше. Як немає сенсу? Тобто там було знищено десятки тисяч російських окупантів, десятки тисяч поранено, знищено тисячі одиниць техніки, витрачено колосальний об’єм боєкомплекту і так далі і таке інше. І що, все, фінал? Кінець? Так само і біля Мар’їнки. Мар’їнка – це наша українська Хіросіма, її взагалі вже нема, її вже не існує Мар’їнки. Але ніяк вони не можуть навіть захопити ось це місто, якого не існує. Що вони будуть робити в подальшому, скажуть, та ні, ми відмовляємся від подальших штурмових дій? Залишаємо все як є чи взагалі відводимо звідти свої підрозділи? Ні, вони не можуть цього сказати, так само як і біля Авдіївки», – каже Олександр Коваленко.
Навіть у випадку повної окупації Бахмуту, сил на те, щоб розвинути свій подальший наступ у напрямку Костянтинівки, щонайменше у найближчий час, у країни-агресора не буде, вважає Віктор Кевлюк.
Та й у цілому всі дії Росії на лінії фронту зараз – це підготовка до оборони, зауважують в ЗСУ.