Багато хто очікував того, що Медведчук буде заарештований. Тим не менш, у нас такий процесуальний кодекс, що у представників ясновельможної шляхти є маса можливостей для захисту.
Про це пише політолог, директор аналітичного центру “Третій сектор” Андрій Золотарьов.
Ми не раз бачили в подібних процесах, що сторона звинувачення виглядає мляво. Однак трактувати це як безумовну перемогу Медведчука я б не став, тому що суд відхилив подання народних депутатів про взяття його на поруки. Говорити про його перемогу – це, скоріше, слідувати стереотипам. Бо громадськість ще до суду виносить рішення про те, винен політик чи ні. І при цьому всі забувають, що в Україні який-ніякий суд, а не інквізиція.
Я впевнений, що навіть якби Медведчук відправився на пару діб в СІЗО СБУ в Аскольдів провулок, 300 мільйонів застави досить швидко б зібрали – його 40 друзів у Верховній Раді напевно цю суму б знайшли. А ось цілодобовий домашній арешт з браслетом на нозі його істотно обмежить. Тому що вийшовши під заставу, він міг би ходити на засідання парламенту і займатися звичними справами (за винятком, хіба що, поїздок за кордон).
Зараз для Медведчука складається найбільш складна ситуація за останні пару десятиліть. У нього були різні моменти – і непорозуміння з командою Януковича, який блокував його політичну активність, далеко не рівні відносини з Ющенком. Але, мабуть, уперше він опинився в ситуації, коли йому загрожувало поміщення за грати. І для нього як для топ-політика це дуже болісно, бо за визначенням ці люди не вважають себе рівними нам.
Зеленський, затіваючи гру проти кума Путіна, ймовірно, керувався його зв’язкою з Порошенком. Адже вона очевидна – прихильники Порошенка можуть скільки завгодно розповідати про те, що канали Медведчука купувалися у різний час, але не при одному з інших українських президентів Медведчук стільки не отримував – політичний “дах”, широкі преференції в бізнесі, зелене світло в політику. Тому Зеленський справедливо бачить цю зв’язку і зрозуміло, що Зеленський намагається дробити цю зв’язку по частинах. Але не успішно, тому що він не вирішив інструментарну задачу – він не контролює силовий ресурс.
Оскільки у нас переслідуваних люблять, то балів Медведчуку це додасть. Але треба пам’ятати, що він – секторальний політик. Його сприймають в Україні виключно як проросійського, навіть на південному сході. І ця ніша за визначенням буде токсичною і тому в перспективі буде звужуватися. Відповідно, рейтинг його партії буде бовтатися в коридорі 15-20%, що дасть їй пройти до Верховної Ради, але не факт, що не призведе до відцентрових процесів всередині самої партії.
Медведчук нажив собі занадто багато ворогів, в тому числі, і серед тих, хто по ідеї повинен знаходитися поруч з ним.
Наприклад, той же Бойко з’явився на судовому процесі тільки для проформи – щоб показати, що розколу немає, після чого одразу ж пішов. Тому не виключено, що у зв’язку з цим може статися і розкол всередині ОПЗЖ.
Крім того, саме по собі судове переслідування Медведчука спалює мости з Росією. Тому комунікація між країнами, якщо вона залишиться, буде дуже жорсткою. Путін не буде впрягатися публічно за Медведчука, але через якийсь час якась відповідь від Кремля точно буде. Наприклад, РФ може оголосити раптові навчання в Керченській протоці, що загрожує економічними втратами, адже через порт у Маріуполі проходить третина української валютної виручки, чи запустять Північний потік-2 і транзит газу, через що Україна знову потрапить на гроші.