Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко розповів, що аеродроми, які розташовані навіть не на тимчасово окупованих територіях (наприклад, у Саках), а на території росії, поблизу України, не гарантують безпеки техніці та персоналу, і їх слід відводити глибше в безмежні російські зелені далі.

Але, як бачимо, після того як загроза російській авіації стала не варіативною, а цілком явною, літаки пкс рф свої місця дислокації якось не сильно стали змінювати і масового переміщення подалі від небезпечного кордону немає.

Чому так? Невже в росії так багато літаків – як із тактичної, так і зі стратегічної компоненти – що їм просто їх не шкода? Ні. Літаки в росії на вагу золота і навіть більше – коштовного каміння.

Наприклад, Ту-95МС в росії не виробляється взагалі, а Ту-22М3 і Ту-160 імітують виробництво за допомогою збирання старих радянських доробків. Тобто “клепають” літаки із запчастин та фюзеляжів, які залишилися після розпаду срср і називають ось це новою збіркою з нуля!

Аналогічно і з тактичною авіацією. Наприклад, у 2022 році російські пкс отримали лише 29 нових літаків. У 2021 року цей показник був 20, а у 2020-му – 23, у 2019-му знову-таки – 20. У першій половині 2023-го росіяни отримали не більше 10 нових бойових літаків тактичного рівня.

Загалом у рф з виробництвом тактичної авіації проблеми, які важко приховати. З 2014 року це різке скорочення виробництва від 101 до, фактично, 20-30 літаків на рік – у тому числі з навчально-бойовими Як-130. Тобто говорити про те, що бойові літаки – це дешевий витратний матеріал, не доводиться.

Тоді в чому справа? А річ у тому, що найбільша країна на планеті не має на сьогоднішній день достатньої кількості аеродромів, які могли б розмістити у себе техніку, що переміщується із західних регіонів глибше – у центр і навіть на схід.

Останні два десятиліття у росії взагалі була тенденція масового закриття аеропортів та аеродромів. Так, станом на 2012 рік було менше 70 аеродромів, здатних приймати військову авіаційну техніку. Відповідно до реформування та оптимізації планувалося зберегти для потреб пкс рф менше 30 аеродромів по всій країні. І ці плани успішно реалізовувалися всі ці роки.

У той час, як у срср були сотні військових аеродромів, у росії цю кількість оптимізували під кількість тієї авіації, що вона має. На перший погляд, це раціональна оптимізація, але – ні.

Таким чином, зараз у розпорядженні росії є обмежена кількість аеродромів, які при цьому відрізняються за можливістю прийняття техніки. Зокрема, аеродром, призначений для вертолітної техніки, здебільшого не може приймати тактичну авіацію чи військово-транспортну – лише якщо це не закладалося у його проєкт під час будівництва. Це пов’язано як із відмінністю покриття злітно-посадкових смуг, їхньою довжиною, так і безліччю інших специфічних моментів.

Наприклад, Бердськ-Центральний аеродром не може прийняти Ту-160 або Ту-95МС – як за своїми характеристиками, так і відсутністю необхідної інфраструктури.

Відсутність необхідної кількості майданчиків є однією з причин, через які російська авіація не може просто взяти та відлетіти за тисячу кілометрів від кордону з Україною.

Крім всього зазначеного, варто нагадати ще й про те, що більша відстань польоту більше зношуватиме ресурс двигуна і вимагатиме частішого обслуговування та ремонту. Фактично зношування силових установок і всіх агрегатів літаків зростуть у три і більше разів!

А тому на запитання, чи розпочне росія масове відведення своєї авіації від кордону з Україною, відповідь – ні.

Деякі особливо цінні борти вони перемістять, але не абсолютно всі. І це вкотре наголошує, наскільки росія насправді не готова до війни на своїй території, нехай і у віддаленому режимі. Довгі руки СОУ дістають російську авіацію вглиб на сотні кілометрів, протяжністю не тільки кордону, а й лінії зіткнень. А росія не може цьому протидіяти не те що високоефективною ППО, а навіть найпростішим, найпримітивнішим способом – передислокацією авіації.

Евакуювати неможливо терпіти – кому поставте в потрібному місці. “Друга армія у світі”.