Протягом останнього тижня російські окупанти, використовуючи ресурс підрозділів 20-ї та 41-ї загальновійськових армій, зокрема 237 танкового полку, 252 та 752-го мотострілецького полку 3-ї мотострілецької дивізії, 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії, а також 55-ї мотострілецької бригади, намагалися здійснювати відчайдушні наступальні дії в районі Кремінної. Про це пише військовий експерт Олександр Коваленко в Телеграмі

“Результат? Результат – Збройні Сили України в районі Діброви, у напрямку Кремінної просунулися на 1,5 кілометра, не просто зайнявши нові позиції, а й розширивши навколо населеного пункту сіру зону, тобто збільшивши те, що я жартома називаю оперативне оточення сірою зоною” – зазначив аналітик

Тобто протягом останнього тижня, хоча, насправді, набагато довше, всі ці вищезгадані підрозділи, і не тільки, вони просто демілітаризувалися в марних наступальних рефлексіях, тим самим ще більше нівелюючи свій оборонний потенціал. 

І в цій усій чудовій історії поки без відповіді залишається лише одне питання – який напрямок у російських окупаційних військ посипається першим – Кремінна чи Сватове? 

Не хочеться гадати на кавовій гущі, але, схоже, південно-західне “підчерев’я” у російських окупаційних військ кровоточить нестримно і незворотно. Фактично всі умови для формування контрнаступу створено, спостерігається процес закріплення та посилення можливостей щодо вогневого тиску / контролю. 

Ця операційна зона виглядає дуже цікаво, особливо якщо врахувати таке місце, як Кінбурнська коса, що є для російського угруповання на лівобережці кинджалом під ребром. Командування російських окупаційних військ це чудово розуміє, але вдіяти з фактором коси нічого не може.

Запорізька локація у стані формування умов для контрнаступу. Наразі умови не сформовані, але можливість прострілу до азовського узбережжя прискорює цей процес. Російські окупаційні війська сконцентрували в цьому районі до 15 батальйонно-тактичних груп передової лінії та приблизно 6 батальйонно-тактичних груп резерву 29-ї, 35-ї та 36-ї загальновійськових армій.

Показово, що ці 6 батальйонно-тактичних груп сконцентровані на роздоріжжі між лівобережжям Херсонщини та запорізькою локацією, тобто за одночасної активізації деяких дій можуть бути використані гранично неефективно. Очевидно, що так і буде. Донецька локація без істотних змін продовжує відігравати роль, що блокує та витягує ресурси російських окупаційних військ. У близькій та середньостроковій перспективі зміну цієї ролі на цій ділянці не слід очікувати. І як би це бездушно не звучало, але так треба. 

Луганщина є сформованою для контрнаступу локацією, на якій є як вогневий контроль основних логістичних артерій, гіпертрофовано-розширена сіра зона, так і ресурс підрозділів 20-ї загальновійськової армії Західного військового округу, який видихнувся.

На цьому загальному тлі дуже дивно виглядає критична нестача артилерії у російських окупаційних військ на трьох локаціях, за винятком Донецької, де її хоч не надміру, але достатньо, щоб час від часу під Бахмутом імітувати вогненний вал. В решті ж практично на всіх локаціях відзначається впевнене зниження ефективності системи управління і системи забезпечення. Погіршується логістика та можливості щодо своєчасної компенсації втрат, навіть неякісним ресурсом у вигляді чмобів.

Таким чином, три з чотирьох локацій або перебувають в дуже перспективному положенні, або проходять процес дозрівання для подальшого занурення в це положення. Що може стати вирішальним чинником стартового сигналу, хто знає? Тільки Генштаб Збройних Сил України.