З початку повномасштабного вторгнення Польща прийняла понад 1,5 млн українських біженців, надавала збройну та гуманітарну допомогу і разом з країнами Балтії та закликала інші країни НАТО більш рішуче підтримувати Україну.

Проте зараз постає питання, як прийдешні вибори можуть змінити Польщу та за чим варто пильнувати Україні.

Як відомо, президент Дуда запевняв, що підтримка триватиме стільки, скільки буде потрібно. Туск – ще один кандидат,  теж був одностайним, наголошуючи, що перемога України «в національних інтересах Польщі», а військова допомога «не повинна піддаватися сумніву».

Однак різність позицій головних конкурентів на виборах почала відчуватися, коли з’явилося українське зерно.

15 вересня Польща, Угорщина й Словаччина запровадили ембарго на ввезення української продукції попри скасування Єврокомісією такої заборони. Вона діяла з травня 2023-го, і її підтримували та вимагали в тому числі й фермери прикордонних з Україною країн.

Тоді Україна подала позов на Польщу, Угорщину та Словаччину до Світової організації торгівлі (СОТ) та декілька днів обмінювалася з Польщею різкими заявами. Врешті країни почали домовлятися.

Тоді президент Дуда запевнив, що «дипломатичного конфлікту між країнами немає».

«Транзит до Африки та Південної Америки триває і подвоївся. Ми не хочемо, щоб українське зерно, яке шкодить польському ринку, потрапляло на нашу територію, часто нелегально. Ми захищатимемо польських аграріїв, оскільки це обов’язок польської влади», — наголошував він.

Проте, Туск, коментуючи ситуацію з українським зерном, критикував ПіС.

 «Я вже не кажу про моральний і геополітичний скандал, яким є політичний удар у спину Україні, коли вони (польська влада.) вирішують ці битви на українському фронті, тільки тому, що це повинно окупитися для них у передвиборчій кампанії», — наголошував він.

Даніель Желіговський, дослідник Польського інституту міжнародних відносин зауважує: найбільше поляків зачепило, що Україна звернулася з проханням про регулювання зернової проблеми до Брюсселя, а не до Варшави.

«Ніщо так не дратує польські політичні еліти, ніж використання таких посередників і думка, що за нашою спиною погодять якусь угоду і ви дізнаєтеся про неї вже постфактум. Ось так це сприймалося польськими політичними елітами. Це означає, що ваш підхід до ЄС геть суперечить підходу поляків», — говорить експерт.

«Чи була поведінка ПіС логічною? Так. Україна зробила б те саме. Проблема в тому, що полякам треба було провести розслідування в рамках доступних механізмів СОТ, зрозуміти, хто на національному ринку приторговує зерном. Це ж не сам Зеленський чи Тарас Качка (заступник голови Мінекономіки) продають це зерно на польському ринку — це роблять польські фірми-посередники. Але це вилилося в претензії до України, до ЄС», — пояснює Олена Бабакова та додає, що «Громадянська платформа» особливо не розвивала тему зерна у передвиборчій кампанії.

Проте, у списках «Платформи» є представники АгроУнії, яка влаштовувала протести на підтримку польських фермерів, а у складі «Третього шляху», який може потрапити в коаліцію з «Громадянською платформою», є «Польська селянська партія», що ймовірно теж лобіюватиме інтереси фермерів.

Тут варто підкреслити, що хороша новина для України в тому, що на нинішніх виборах в Польщі практично немає антиукраїнських партій. До того ж — немає проросійських. Тому це може означати, що стосунки можна буде і надалі налагоджувати та точно сказати, що скасування контрактів щодо постачання Україні зброї не буде.