Німеччина із союзниками продовжать підтримувати Україну в боротьбі проти російського агресора до самої перемоги у війні.
Про це канцлер ФРН Олаф Шольц заявив 30 листопада на Берлінській безпековій конференції.
«Ми продовжимо підтримувати Україну, скільки буде потрібно: економічно, фінансово, гуманітарно, через відбудову зруйнованої енергетичної інфраструктури – а також зброєю», – наголосив канцлер, визнавши, що ця війна впливає і на німців.
Україна, за його словами, має отримати можливість реалізувати своє законне право на самооборону. Але це також служить для захисту європейської архітектури безпеки, зауважив Шольц. Він переконаний, що росія не може виграти і не виграє розвʼязану нею війну.
«Невпинні атаки на життєво важливу інфраструктуру, на водо- та енергомережі, на українські міста та села – це жахлива і водночас відчайдушна стратегія випаленої землі», – вказав глава уряду ФРН.
Поведінка росії в Україні призвела до зміни безпекового середовища в усій Європі, констатував канцлер. Він запевнив, що Німеччина винесла з цього уроки для власного захисту та підтримки союзників.
Шольц також зазначив, що на Заході дуже серйозно сприймають безвідповідальну ядерну риторику російського режиму. «Але ми не дозволимо нас залякати», – запевнив політик. З цією метою, повідомив він, федеральний уряд вирішив закупити винищувачі F-35 як частину німецької ядерної програми.
Також, міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт представить уряду ФРН пропозицію про розміщення систем ППО Patriot в Україні.
Про це повідомив у Twitter міністр оборони Польщі Маріуш Блащак.
“В ході сьогоднішньої розмови ще раз переконав Міністерство оборони Німеччини в тому, що розміщення Patriot в Україні підвищить безпеку як України, так і Польщі”, – написав він.
Варто зазначити, що раніше прийняте рішення Бундестагу щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу справді знакове. Воно означає прорив блокади щодо історичної правди про Україну та українців. На це тривалий час європейці воліли закривати очі, аби “не злити” московських імперіалістів, з якими дуже довго було вигідно “просто мати бізнес”.
А поки зі вбивцею та маніяком зручно мати справу, завжди можна вигадати причину, чому із жертвами цього злочинця “все не однозначно”. Але цього року остаточно стало зрозуміло, чим і ким є та сила, що з кремля управляє величезною євразійською територією. І я зараз не про бункерного діда, чий час, очевидно, минає, і скоро мине остаточно, а про той зловісний імперський дух, що примушував їх століттям чинити масові вбивства, геноцид, руйнації та неймовірні злочини во славу сатанинської цілі “постійного розширення”. І всі ці імперські правителі дуже схожі.
Добре, що зараз у Європі почали згадувати і про Голодомор, і це, насправді, дуже і дуже вчасно. Визнання Голодомору геноцидом – це пряма антитеза до популярної зараз у ЄС ідеї, що, мовляв, нинішня російська агресія проти України – це “війна путіна”, до якої звичайні росіяни “не мають стосунки”. А чим тоді був Голодомор? “Геноцидом сталіна”? Ні, усі диктатори, що сиділи у кремлі, проводили одну і ту саму лінію, яка, очевидно, знаходила повний відгук серед власного імперського народонаселення. І це народонаселення повинно відповідати за свої злочини, не перекладаючи провину на власних диктаторів. Бо якби це народонаселення не підтримувало, а заперечувало спадщину своїх диктаторів, вони би уже затаврували цих людожерів, а не прославляли їх, і не шукали нових і нових спадкоємців “слави” кремлівських канібалів. Нехай повалять путіна, викинуть із мавзолею опудало леніна, спалять труп сталіна… Тоді і поговоримо про ступінь їхньої вини.
Німцям це треба доносити, пояснювати, для них це теж шанс дізнатися більше про Україну, про її боротьбу за незалежність, яка незмінно ставала боротьбою за виживання. Більше розуміння – менше помилок. Як тої, яку зробив минулий німецький уряд, пішовши на “Північний потік – 2” після вторгнення росії до України 2014 року. Тепер німецький міністр каже, що це був “внесок Німеччини” у розв’язування війни росії проти України. Краще пізно ніж ніколи. І вивчення історії це теж стосується, як і того, аби називати в історії речі своїми іменами.