За даними Повітряних сил України, російські літаки та ґвинтокрили базуються на більш ніж 40 аеродромах поблизу українських кордонів – у Росії, Білорусі та безпосередньо на тимчасово окупованих територіях. Із російських авіабаз тактична авіація може загрожувати східним областям України, а з Білорусі до Києва – лічені хвилини польоту.
Із Криму, Херсонщини чи Запорізької області літаки можуть працювати у напрямку півдня. Плюс місця базування стратегічних бомбардувальників, які з недосяжної для нашої ППО відстані тероризують усю Україну, надсилаючи нам ракети. Росія може накопичувати авіацію як для проведення атак, так і для оборони своїх позицій на тимчасово окупованих територіях України.
Про це розповів військовий експерт Олег Жданов, відповідаючи на запитання підписника під час ефіру на YouTube.
“Вони можуть основні зусилля зосередити на обороні своїх позицій. До речі, для цього я і кажу, що (Україні – ред.) без прикриття авіації посилати в бій таку велику кількість нової техніки, яку ми отримуємо або отримаємо від наших країн-партнерів, це було б не зовсім грамотно, якщо не сказати гірше. Саме тому, що Росія може застосувати авіацію як в обороні, так і в наступі”, – додав він.
За словами експерта, застосовувати авіацію в наступі окупантам буде проблематичніше. Ворог може обстрілювати нашу територію тільки з дистанції, не залітаючи вглиб нашої країни. Жданов наголосив, що “це буде квиток в один кінець”.
“Я думаю, що наші далекобійні засоби в цьому випадку будуть збивати навіть над Бєлгородом, якщо будуть діставати, російську авіацію. А ось якщо вони стануть в глуху оборону, тоді так, авіація буде намагатися працювати по нашим військам, які будуть проривати оборону російських військ на наших територіях. Для цього і потрібна авіація – щоб вступати в бій з російськими літаками”, – резюмував Жданов.
Водночас на думку авіаційного експерта Кирила Новікова, передусім кремлівські генерали можуть почати свою улюблену психологічну гру – залякування – до річниці початку так званої “спецоперації”.
– Я думаю, що це один з елементів тиску, створення додаткової напруженості, адже помітно, що наш ворог сьогодні програє війну, попри те, що вони продовжують нас масово закидувати своєю живою силою. У них досі ще залишається багато техніки, але ці переміщення – передислокація. Можливо, створюється таке інформаційне підґрунтя чергової якоїсь ескалації бойових дій, – каже експерт.
Наземні бої не виграють без повітряної підтримки. Звідси ще один варіант використання великої кількості літаків і ґвинтокрилів, аби допомогти окупаційній піхоті на тих ділянках фронту, де зараз вони намагаються атакувати.
Хоча не виключений і “сирійський сценарій” – так званих килимових бомбардувань. Або спроби повторити лютий-березень 2022 року, коли російська авіація влаштовувала масовані терористичні бомбардування Чернігова чи Сум.
– Теоретично таку ситуацію не варто виключати, що там росіяни вирішать і піднімуть максимальну кількість літаків, таку собі банзай-атаку. Мовляв, незалежно від того, скільки літаків з цієї атаки повернуться. Можливо 50%, можливо, ніхто не повернеться. Тут питання в іншому, скільки вони взагалі здатні одномоментно застосувати, – каже експерт видання Defence Express Іван Киричевський.
Проте через майже рік після вторгнення РФ слабшає, бо їй не вистачає головного – пілотів.
– Вони втратили декілька сотень пілотів, чи то в бою, чи то в полоні вони перебувають, чи то загинули під час збиття, – каже Кирило Новіков.
Тож зараз Росія опинилася в досить важкій ситуації. Попри значну кількість бойової авіації, в неї немає можливості для будь-якого сценарію її масового використання.
