Диктатор своїм нападом на Україну хотів позбавитися “НАТО біля своїх кордонів”, але зробив лише навпаки

Так, ми спостерігали за блискавичною реакцієюШвеції та Фінляндії, які одразу ж відмовилися від нейтралітету та вирішили вступати до НАТО

Тож кордони Альянсу автоматично збільшилися на 1340 кілометрів.

Однак не все так однозначно. Цього разу – справді так, йдеться у статті старшого викладача Університету Еребру Романа Горбика Шантаж “терористами”: чи дасть Ердоган дозвіл на вступ до НАТО Швеції та Фінляндії. 

Зазначається, що попри свою відносну геополітичну однорідність, Скандинавія донедавна залишалася формально поділеною в безпековому плані. Якщо Данія та Норвегія входять до НАТО, то Швеція з Фінляндією – ні.

Вторгнення 24 лютого змінило все.

У Фінляндії підтримка членства підстрибнула з 20-30% до 85% (на максимумі в жовтні). У Швеції – з 30% до 64%.

Шість із восьми партій у шведському Ріксдагу підтримують членство в НАТО. Соціал-демократи, які були при владі до виборів 11 вересня, змінили свою вічну позицію з підтримки нейтралітету на курс до НАТО. Для спокійних скандинавів це просто блискавична реакція!

Уже у травні Швеція та Фінляндія разом подали заявки на вступ, зобов’язавшись спільно проходити весь процес. Але справжні випробування тільки починалися – зазначає Горбик.

На кожному етапі руху двох країн до НАТО Туреччина та її лідер Реджеп Тайїп Ердоган особисто користалися з кожного доступного інструмента та процедури, щоб заблокувати вступ.

Зрештою на саміті НАТО в Мадриді в кінці червня, де Фінляндію та Швецію офіційно запросили приєднатися до Альянсу, лідери двох країн підписали непублічну угоду з Ердоганом, яка мала б задовольнити турків і зняти блокування.

Нещодавно угоду злили у шведські ЗМІ. Її зміст відповідає претензіям і вимогам, які висловлювалися публічно.

Туреччина вимагає, щоб Фінляндія і особливо Швеція переглянули свою політику щодо підтримки курдських організацій та прихильників опального проповідника Фетхуллаха Гюлена. Депортовано вже кілька осіб, також недопущено на територію Швеції ще близько 10-ти.

Турки також зажадали тіснішої співпраці з СеПо (шведським аналогом СБУ) – як кажуть самі шведи, такої між собою не мають навіть члени НАТО.

Ці вимоги, а також поступки, які вже зроблені, викликають велике незадоволення у Швеції.

Є відчуття межі, за якою поступки перетворюються на втрату себе. А на таке шведи не готові.

До того ж Швеція – демократична країна, де діють правила, а одноосібно нав’язати волю всім вкрай складно. Так, нещодавно найвищий суд Швеції зупинив видачу опозиційного журналіста Бюлента Кенеса, викликавши величезне незадоволення Анкари.

А ще турки вимагають видачі ексдепутатки парламенту Аміне Какабаве! Але як може Швеція видати ексдепутата, яка перебуває під державною охороною?

Чи розуміє Ердоган, що виконання його вимог в такій формі й обсязі, як він того домагається, неможливе? Важко сказати.

До всього, Горбик пише, що між обома країнами є проблеми в комунікації. Час грає проти прихильників НАТО.

З усіх країн-членів НАТО не тільки Туреччина, а й Угорщина не ратифікувала вступ Швеції та Фінляндії.

І якщо Туреччина почала одразу “качати права”, то Будапешт начебто не висував особливих вимог. Орбан пообіцяв провести ратифікацію у січні 2023-го.

Та вступ Швеції та Фінляндії до НАТО упродовж 2023 року залишається сумнівним, хоч і не неможливим.

Для України ця ситуація поки не критична, але вона потенційно небезпечна кризою НАТО і падінням престижу і впливу Альянсу в Європі і світі – підсумував експерт.