Журналісти встановили особу учасника Евромайдана, який на фото і відео виглядав як обезголовлений.
Про це у Facebook написала адвокат Небесної сотні Євгенія Закревська, повідомляє Корупція Інфо
«Історія про те, як журналісти допомагають розслідування: Спочатку з'явилося відео, як повз ВР з Грушевського на ношах несуть «людини без голови». Моторошне насправді відео… як і все, що відбувалося 18.02.2014. Потім зрозуміли, що голова є, але перебинтована і закривавлена. З'явилася версія, що це загиблий 18-го Ігор Сердюк», — зазначила вона.
Спочатку з'явилася версія, що даний евромайдановец – Ігор Сердюк. Але пізніше журналістка Ольга Кашпор зв'язалася з родиною Ігоря Сердюка і вони відмовилися визнати в людині на відео свого родича.
«Стас Козлюк 18.02.2014 фотографував цього ж людини і тому теж не повірив, що це Сердюк. Не просто не повірив, а наполіг зустрітися зі слідчим, передав фото, дав свідчення. Показав, що не збігається одяг, колір камуфляжу. Переконав перевірити показання Мнсників, які несли носилки, лікарів швидкої. І ось, 20.02.2016 на зустріч поранених приїхав Ігор Генсировський і він впізнав себе на фото і на відео», — розповіла Закревська.
З'ясувалося, що Генсировского побили до безпам'ятства на барикаді на Грушевського і звідти його без свідомості несли під вікнами Верховної ради, а коли зрозуміли, що живий — передали в швидку. В інтерв'ю виданню «Український тиждень» Генсировський розповів наступне: «На мене налетіли. Били палицями, кийками, ногами. Товкли так, що зірки з очей сипалися. Вперше в житті таке сталося. Пощастило, що був одягнений дуже так… Впав. А мене і далі били. Найбільше отримав по голові. Рюкзак, думаю, врятував мені хребет від травм. Ребра теж начебто не зламали. Сильно постраждали руки. Пальцями не міг рухати. І прострелили ногу, як виявилося. Спочатку, коли був на адреналіні, поривався підвестися, а то й бігти. Тут людину треба тягнути, відступ — і ця каска в медпункті … Все ніяк не міг заспокоїтися. Силовики від мене відстали лише тоді, коли перестав ворушитися. Пам'ятаю, лежу напівпритомний. Чути, як щось дзюркотить. Думаю: «Зараз стечу кров'ю — і все». Не пам'ятаю, як далі було. Коли мене несли, думав, що це на щиті».
