На початку повномасштабного вторгнення російська армія заходила в Україну без будь-якого прикриття і без організованої системи ППО. Тому українські воїни знищували окупантів, які йшли на Київ, цілими колонами.

Проте за цей рік загарбники зробили собі висновки і на основі здобутого досвіду змінюють свою поведінку на полі бою.

Окупанти вчаться на помилках і тепер будують чіткішу систему управління по всій лінії фронту. Про це розповів заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв’ю Укрінформу.

“Вони змінюють тактику застосування своїх підрозділів. Якщо рік тому це були БТГр, батальйонні тактичні групи, то зараз вони повернулися до класичної схеми – бригада, полк, батальйон. Вони почали створювати штурмові загони, які нараховують 140-160 осіб.

Такі загони включають механізовані підрозділи, танки, артилерію, міномети, протитанкові засоби – щоб прориватися на окремих ділянках саме завдяки штурмовим діям”, – пояснює Скібіцький.

Також окупанти використовують тактику “Вагнера” – ведуть штурмові дії за рахунок нанесення потужних артилерійських ударів, щоб повністю знищити позиції оборони українських військ. Така тактика була застосована спершу в Бахмуті, а потім у Соледарі.

Загарбники також внесли певні зміни у використання крилатих ракет. Вони щоразу обирають інші рубежі пусків, інші маршрути польоту авіації. Окупанти намагаються обходити українську ППО і “промацують”, на яких ділянках вона сильніша, а на яких слабша.

“Це все реальні приклади того, що – так, противник вчиться. Чим довше тривають бойові дії, тим більше досвіду набирає ворог. І загроза в тому, що теперішні їхні відмобілізовані вже відрізняються від тих, які прийшли на нашу територію в жовтні місяці”, – каже Скібіцький.

Нещодавно Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі припустив, що українцям буде важко вигнати росіян 2023-го, тому, ймовірно, війна цього року не закінчиться.

На думку кандидата політичних наук, експерта-міжнародника Євгенії Габер, усі заяви та події, які ми зараз спостерігаємо в Україні, на Заході, в РФ, говорять про те, що у війні настає вирішальний етап. І, як стверджують багато військових аналітиків, кінець зими-початок весни буде саме таким важливим, а то й переломним моментом.

“Україна з одного боку повинна буде утримувати лінію фронту, причому по всьому периметру (від Білорусі, весь східний кордон та південь), з іншого – планувати масштабний контрнаступ. Безумовно, нам необхідне збільшення постачання озброєнь, причому далекого радіусу дії, РСЗВ.

Необхідні також бойові машини піхоти, танки, зміцнення берегової оборони, більше систем ППО та ПРО. Щоб перемогти, Україні не потрібне диво. Необхідно просто збільшити кількість і якість озброєнь, що поставляються союзниками”, – акцентує Євгенія Габер.

За її словами, саме тому на зустрічі, що відбулася 20 січня у форматі “Рамштайн”, міністр оборони Резніков говорив про конкретні — практичні і тактичні кроки, які нам потрібні вже зараз. А президент Зеленський у своєму відеозверненні окреслив стратегічні плани – на перспективу. Наголошуючи, що нам потрібні будуть і ATACMS (MGM-140 ATACMS – американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності), і літаки F-16, і ще більше танків (з поставками яких німці поки що так і не можуть визначитись).

“Перемогти нам у цій війні – реально. Саме тому у Росії відбувається те, що відбувається. Включно з істерикою з приводу, як нам здається, недостатньо великих обсягів військової допомоги, рішення про які було прийнято на “Рамштайні”. У країні-агресорі розуміють, що що далі, то їй буде важче. І варіанти, коли можна просто завалити Україну кількістю мобілізованих, а також завербованих ПВК “Вагнер” карних злочинців уже не допоможуть. З боку РФ – кількість, з боку України – якість (сучасне озброєння НАТО), яка є вирішальним фактором у війні ХХІ століття”, – пояснює експерт.

При цьому, наголошує вона, час теж грає свою роль. Україні важко, адже повномасштабна війна триває на нашій території вже майже 11 місяців. Руйнування – величезні, кількість жертв – величезна, тривають масовані ракетні атаки на нашу енергетичну систему.

“Суспільство морально втомилося. Так, ми не збираємося здаватися, але й демонструвати стійкість дедалі важче. Особливо на тлі деяких внутрішніх чвар і скандалів, які бачимо останнім часом. Але нам доведеться боротися і з цим, – наголошує Євгенія Габер. – Тож із вірою у перемогу входимо у складний, але багато в чому вирішальний період”.