Незважаючи на те, що глава Кремля Володимир Путін у своїх публічних заявах не демонструє жодної готовності до такого кроку, є низка фактів, що можуть свідчити про підготовку до здачі Криму. 

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

Курт Волкер описав один із можливих сценаріїв звільнення Криму. Але я хотів би наголосити, що це один із сценаріїв. Власне, він перерахував компоненти успішної операції зі звільнення Криму. Варіант проведення операції, коли українські війська намагатимуться просто рухатися від Кримського перешийка всією територією Криму, є надзвичайно ризикованим і надзвичайно ресурсоємким. Вірогідність проведення такої операції з багатьох причин практично близька до нуля.

Тому ми можемо припускати, що нашим військово-політичним керівництвом розглядаються різні сценарії, різні варіанти того, як можна здійснити деокупацію.

Заяви про можливий військово-дипломатичний шлях викликали бурю критики, як на мене, не заслуженої. Насправді це доволі реалістично. Те, про що сказав Курт Волкер, – це, по суті, створення умов для того, щоб у певний момент Росія була змушена сісти за стіл переговорів. До того ж декларація України щодо готовності до переговорів не буде свідченням того, що наша країна буде налаштована на невигідні для себе компроміси.

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що оптимальний варіант – це створення таких умов шляхом відрізання Криму від постачання, насамперед товарів військового призначення, перекидання військ, за яких Росія не матиме жодного виходу, окрім того, щоб домовлятися з Україною про забезпечення зеленого коридору для виходу окупаційних сил і тієї частини цивільних, які з зрозумілих причин не можуть залишитися на території Криму, який контролюватиметься українським урядом.

– Ситуація змінюється. Якщо до початку масштабного вторгнення позиція глави Кремля була абсолютно категоричною – що тема Криму закрита, то зараз, навіть якщо в публічному просторі продовжується ця бравада про “Крым – Россия навсегда”, то практичні дії, які відбуваються, зокрема, активна діяльність із розбудови оборонних укріплень, той факт, що, по суті, усі військові цілі на території Криму стали досяжними для українських засобів ураження, свідчать про те, що півострів уже не є недоторканою територією, чого б хотіла Росія.

Додаткові маркери – це рівень бажання туристів відпочивати в Криму, збільшення кількості пропозицій з продажу нерухомості порівняно з попитом на купівлю тощо. Це практичні кроки, які є більш надійними індикаторами, аніж офіційні заяви.

Навіть наші західні партнери, які обережні в плані надання Україні спроможностей для атак на територію Росії, до питання Криму ставляться окремо.

Вважаю, Путін буде триматися цієї своєї позиції до останнього, тому що він прекрасно розуміє: Крим – це та остання крапля, яка виб’є крісло з-під нього. Риторика Путіна є очікуваною. Але при цьому Росія готується до того, що Крим, очевидно, доведеться обороняти. Водночас на різних рівнях у Росії час від часу ставиться під сумнів успіх цієї “спеціальної операції”.

Що стосується реальної загрози для прикордонних регіонів, то, до прикладу, на офіційному сайті обласної влади Бєлгородської області є повідомлення про обстріли. Звичайно, це подається як атака на цивільні об’єкти, але ми прекрасно розуміємо і росіяни здогадуються, що Україна не стріляє просто по якомусь селу.

На території Бєлгородської області десятки сіл просто виселені – всіх жителів примусово евакуювали, ці населені пункти зайняті військовими, там стоять позиції. І Україна у відповідь на атаки ці позиції обстрілює. Це вже стало своєрідною нормою. Наприклад, вчора (16 квітня. – Ред.) була атака на об’єкти інфраструктури в самому обласному центрі, Бєлгороді.

Тому щонайменше територія Росії на глибину досяжності української артилерії – це де-факто зона бойових дій. Звичайно, за таких умов, мабуть, проведення параду після того, як напередодні стався вибух, виглядатиме якось не дуже по-святковому.