Російські командири зіштовхнулися з неприємною для себе ситуацією на тимчасово окупованій частині Запорізької області. Військовослужбовці, яких закинули на війну на цей напрямок, раптово для командування почали масово не повертатися з відпусток.

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, сезон відпусток для загарбників, які дислокуються на запорізькому напрямку, достроково закінчився скасуванням будь-якого відпочинку. В такий спосіб генерали вирішили покарати своїх підлеглих, а також запобігти їх втечі.

Звісно, подібне рішення керівництва неабияк вплинуло на рядових окупантів, яким доведеться загинути в Україні, не побачивши власні родини.

Крім того, керівники армій також заборонили їхати на відпочинок всім, хто ще не встиг покинути місце дислокації підрозділів та мав при собі підписаний дозвіл на відпустку.

Заборону відпусток як таких російські офіцери середньої ланки ніяк підлеглим не пояснили. При цьому ординцям путіна дали зрозуміти, що всі контрактники, срочники та добровольці виконуватимуть будь-які забаганки керівництва.

До тих окупантів, які встигли побувати вдома та все ж таки повернулися на Запоріжжя, менш щасливі товарищі по зброї почали ставитися з неймовірною заздрістю.

На фоні того, що деякі загарбники змогли побувати у відпустці, а інші в цей час перебували на передовій або на небезпечних ділянках тилу, серед особового складу російської армії сталося чимало конфліктів.

У деяких підрозділах загарбників ходять чутки, що скасування відпусток пов’язане із загальним посиленням напруження на Запоріжжі, однак це зовсім не є правдою. Бо окупанти хоча й перекидували на південний фронт додаткові підрозділи для зміцнення власної оборони, але при цьому обіцяли всім своїм воякам відпочинок за графіком.

Яскравим доказом того, що росіян не відпускають додому в якості покарання за масове дезертирство є те, що скасування відпусток сталося після того, як на місце дислокації зі 100 окупантів повернулося лише 25.

Ще на початку липня службу в Мелітополі, Енергодарі, Якимівці, Бердянську, Токмаку та інших містах на Запоріжжі оккупанти вважали найбільш комфортною серед всіх можливих в Україні. Оскільки якогось великого контрнаступу на запорізькому напрямку не вимальовувалось, а серйозні бойові дії відбувалися виключно на лінії зіткнення.

Втім, з появою західних “сюрпризів” для загарбників багато що змінилося. Адже вони з подивом для себе з’ясували, що навіть на території атомної електростанції не можна почуватися в безпеці. Крім того, мізки росіянам, які розслабилися, вправили кілька залпів по військовим базам та складам з боєкомплектом.

Путінські ординці одразу зрозуміли, що навіть на Запоріжжі їх рано чи пізно очікуватиме смерть, а далі грабувати українців без жодного покарання їм довго не вийде. Саме тому між росіянами й була велика битва за можливість першими піти у відпустку. Бо у такий спосіб вони хотіли вивезти намародерене та й взагалі втекти з лав армії.

А це свідчить про те, що перевага зараз переходить до рук ЗСУ. Що і підтверджують деякі експерти.

— Ситуація на фронті розвивається на нашу користь, — говорить військовий експерт 56-річний Олег Жданов. — До зими звільнимо Херсонську та Запорізьку області. Головне — отримати достатньо зброї. Якщо нам надійдуть ще кілька сотень гармат, танків і бронемашин, то сформуємо нову армію, навчену за західними методиками. Звільнимо й Донбас. Завдяки здатності вражати ворожий тил наші війська мають перевагу в протистоянні з артилерією супротивника.