У вівторок, 6 березня в зоні проведення антитерористичної операції загинув боєць Козченко Владислав Ігорович, передає Корупція.Інфо

Владислав народився в Полтаві в 1997 році. В мережі розповіли про життя юнака. Про це написав волонтер Ян Осока на своїй сторінці в Facebook.

"Я не знаю, як починати такі пости. Дивлюсь на його посмішку, і всі слова випаровуються, залишаючи тільки наповнений болем та дрібними крижаними голками струмок, що тече по венах і вгризається в серце. Тому я не буду нічого вигадувати, а просто розкажу, яким він був, цей воїн, що загинув за Україну, встигнувши прожити перед цим усього 20 років", – розпочав волонтер. Ян розповів, що хлопець зростав без батька, через що дуже рано почав працювати, щоб допомогти родині. Багато часу із Владом проводив його дідусь, Борис Іванович, і саме він зробив з цієї дитини мужнього та стійкого за характером чоловіка з дорослими вчинками та думками.

Популярне: "Всіх, хто старше 35 років зобов'яжуть…": Нові деталі пенсійної реформи

"Дідусь привчив його до роботи, до того, що треба на перше місце ставити турботу за своїх близьких, навчив не лякатись важкої та незрозумілої роботи, а намагатись шляхом розумової праці знайти спосіб виконати працю для рук", – говорить Осока. Влад закінчив 9 класів Полтавської гімназії №31, після чого вступив до аграрно-економічного коледжу Полтавської аграрно-економічної академії на спеціальність "юрист", але не довчився, вирішивши йти до армії.

Хлопець вів дуже активний та здоровий спосіб життя, не мав шкідливих звичок, захоплювався підводним полюванням, туризмом та риболовлею. Він завжди був привітним, навіть просто до сусідів, вихованим та спокійним.

 "Коли знайомі зустріли його у формі, само собою, виникло питання, на яке Владислав із гордістю відповів, що йде служити, адже армія – це шанс здобути щось у житті, але головне є те, що зараз такий час, що він повинен це зробити. Як на мене, він у свої роки знав про те, що таке мужність, набагато більше за інших", – зазначив волонтер. З 13 років хлопець займався у молодіжній громадській організації "клуб юних десантників "Гвардія", де після здачі теоретичних, фізичних та тактичних заліків зайняв посаду снайпера.

У червні 2016 року він підписав із ЗСУ контракт та був доправлений до 199-го навчального центру десантно-штурмових військ у Житомирі, після проходження навчання у якому Влад прибув до свого підрозділу. Солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. "Влад ніколи не ставив за мету отримати чергове військове звання, ніколи не вихвалявся своїми здобутками, яких у нього було немало, не дивлячись на його юний вік, він розумів, що кращою характеристикою його, як бійця, буде не ефектність, а ефективність його дій", – говорить Осока.

Влада Козченка поховали 10 березня, у Полтаві. У нього залишились бабуся, дідусь, мати, брат та кохана дівчина. "Над ним закрилася кришка труни. Чергове життя залишилось під хрестом, життя молодого, але водночас, рішучого та мужнього солдата. У нього була воля та сміливість вирушити туди, де гуляє смерть, а на це здатні лише справжні чоловіки. Ми можемо спати спокійно, поки нас захищають такі хлопці, у яких іноді бувають дитячі та невинні обличчя. Хлопці, які так щиро посміхаються на світлинах. Хлопці, які не думали про те, що вони ще молоді, а узяли зброю до рук та почали ризикувати всім, що в них було. Такі відчайдушні у своєму шаленому намаганні служити добру. Влад був одним з таких хлопців. І хоча доля насипала у його долоню зовсім небагато життєвого шляху, він встиг за цей короткий період засяяти яскравим розчерком метеора, перш ніж згаснути на темному оксамиті неба. У свої 20 років він був дорослішим за багатьох з нас", – підсумував волонтер.