Відступ російської армії у Херсонській області на лівий берег Дніпра і створення по Дніпру оборонного рубежу робить продовження наступу Збройних сил України на цьому напрямку малоймовірним, але не неможливим, заявив генерал-майор ЗСУ Сергій Савченко у статті «Херсон наш. Що далі?»
«І на острові Зміїному, і під Херсоном ми показали, що можемо витісняти ворога із захопленої ним території потужним вогневим впливом. Так само ми можемо вогнем відтіснити противника від Дніпра і створити умови для десантування (переправи) наших військ на лівий берег», – каже генерал.
Він підкреслює, що для широкомасштабного наступу потрібно переправити значне угруповання військ плюс організувати його безперебійне забезпечення.
«Без мостових переправ це надскладне завдання. Його вирішення може спростити наявність плавневих островів у нижній течії Дніпра, що розбивають течію на кілька вужчих рукавів, але це не набагато полегшить ведення наступу на зазначеному напрямку», – пояснив експерт.
Однак на варіант, який передбачає безліч втрат серед особового складу, у Генштабі не погодяться.
Блискавична втеча російських окупантів з Херсона на лівий берег Дніпра стала важливим моментом у повномасштабній війні з росією.
Зараз у планах наших військових — стабілізація ситуація на правобережжі, а згодом і просування вглиб фронту. Мешканці другої половини Херсонської області також з нетерпінням чекають на прихід захисників, але серйозною природною перепоною для ЗСУ може стати Дніпро.
Про те, як наші воїни можуть спробувати деокупувати лівобережжя, розповів “Телеграфу” військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.
Він наголосив, що армійське командування, звичайно ж, триматиме всі плани в таємниці, щоб про них не дізнався ворог. Однак про деякі моменти можна говорити вже сьогодні.
Насамперед, наголошує Селезньов, на форсування Дніпра від українських військових чекати не варто. Це дуже складна військова операція, яка передбачає серйозні втрати у особовому складі. Збереження наших захисників — насамперед.
“Якщо проводити історичні аналогії і згадати штурм радянськими військами Києва в 1943 році, то йшлося про втрату кількох сотень тисяч особового складу, — зазначає експерт. — Звичайно, зараз змінилися можливості, технології і таке інше.
Але навіть якщо мова піде про тисячі українських втрат, на такий варіант розвитку ситуації Генеральний штаб ЗСУ не піде”.
Тому для звільнення лівобережної Херсонщини та подальшого просування вздовж лінії фронту ЗСУ, звісно ж, оберуть інший шлях. За словами Владислава Селезньова, зараз Україна має один цікавий козир, який уже й без того був озвучений публічно.
Йдеться про готовність Заходу надати українським захисникам 40 броньованих катерів. Цілком ймовірно, що серед іншого такий флот можна буде використовувати і при контрнаступі на лівий берег.
Водночас в рамках чергового траншу військово-технічної допомоги від наших американських партнерів Україна отримає 40 бронекатерів.
По-перше, вже можемо підрахувати, яку кількість десанту ці кораблі можуть переміщувати.
І по-друге, де саме їх можна задіювати. Адже річок на території нашої країни не так вже й мало.
Можемо говорити про їхнє використання, починаючи з північного флангу українського фронту. Можливо, ці катери ЗСУ можуть задіяти в акваторії Київського моря і відповідно прикривати територію Київської області з півночі від нашого недружнього сусіда — Республіки Білорусь.
Їх можуть використовувати в акваторії Південного Буга, щоб проводити різного роду заходи з блокування та знищення російських угрупувань, які діють в районі Кінбурнської коси.
Можуть використовуватися ці плавзасоби на річці Дніпро. Наприклад, дещо південніше від Запоріжжя і т.д.
Але напевно про це вам ніхто не скаже, навіть, якби й знав. Наш Генштаб абсолютно раціонально виходить з тих міркувань, що він знає, що йому потрібно, де саме і у якій кількості.
Адже треба розуміти, що отримання такого специфічного продукту, як бронекатери, це ж рішення не вчора було ухвалено, а сьогодні ми вже його отримали.
Тобто певна підготовча процедура відбувалась для того, щоб у визначений час українська армія мала те, що їй потрібно. Це довгострокове планування і все продумано Генштабом.
