Багатьом сподобалося те, що робив Зеленський з РНБО, але вони не вірили, що він це доведе до кінця. Від завершення розпочатого залежатиме, куди хитнеться маятник.

Про це пище Вадим Денисенко – директор Українського інституту майбутнього, політичний експерт.

Український інститут майбутнього презентував наше велике соціологічне дослідження, яке дає змогу виділити 5 макрорегіонів і, за великим рахунком, це 5 досліджень в цих регіонах (схід, захід, південь, центр і Донбас). І, що також важливо, на відміну від більшості наших колег ми дійшли до маленьких містечок і сіл і даємо найоб‘єктивнішу картину, як би це комусь подобалося чи не подобалося.

Отже, які наші результати?

1. Наразі, “піковий” рейтинг Зеленського був зафіксований у травні – 33%. В червні відбулося падіння до 30%, зараз рейтинг стабілізувався на рівні 29.7%. Говорити про падіння поки не доводиться, особливо, зважаючи на те, що Зеленський лідирує в 4 з 5 макрорегіонів (тотальний провал тільки Донбас)

2. Головних загроз у Зеленського є три: по-перше, 28% його виборців – це молоді люди 18-24 років, які не доходять до дільниць (виборець Зеленського в віці 55+ – це лише 10%). Всі його дії (умовні відосики) цим людям подобаються, але (і) не більше. Друга загроза – фактично він стоїть на порозі того, щоб втратити лідерство на Заході Порошенку, (розрив чотири відсотки) і перше місце на Сході (розрив з Бойком 2 %). І, нарешті, абсолютно загрозлива ситуація на Донбасі – відставання більше ніж у два рази від Бойка та “дихання в потилицю” Мураєва.

3. В цілому, на Донбасі створюється окрема політична реальність. Якщо по країні всі проросійські кандидати (Бойко, Мураєв, Медведчук і Шарій) мають сумарно 21%, то на Донбасі 54% (Схід і Південь 37 та 34% відповідно). Таким чином ми вже на сьогодні маємо політично окремий макрорегіон Донбас.

4. Поки виборець Зеленського не хоче в ньому розчаровуватися, але слід звернути увагу на те, що не визначилося 22% і це переважно люди середнього покоління, які все ще очікують на умовну “третю силу” (феномен Смєшка з цієї ж категорії). Поява будь-кого, хто міг би зайняту цю нішу потрібна великій частині суспільства.

Тому в цілому, ми маємо знову повернутися до двох важливих тез, які є визначальними для нашого політичного сучасного. В глобальному плані наш суспільний договір звучить так: “Давайте все ж дамо шанс Зеленському, а якщо в нього не вийде, ми втечемо з цієї країни (при цьому продовжуємо шукати нового месію).

А щодо поточної ситуації, то великій частині сподобалося те, що робив Зеленський з РНБО, але вони не вірили, що він це доведе до кінця. От від завершення початого і буде залежати те, куди хитнеться маятник. Поки настрій більш песимістичний ніж оптимістичний.

Проте, треба пам‘ятати одну важливу річ: ми проходимо глибинну точку апатії суспільства. А з апатії є два виходи: агресія і ще більша апатія (пошук індивідуальної втечі). Революції поки не намічається. Цілком реально, що суспільство може ще більше закритися в мушлю, що неминуче призведе до погіршення психологічного стану суспільства. І високі рейтинги тоді не допоможуть.