Нещодавно розпочалися підозрілі “ворушіння” російських військ на тактичному рівні на Запорізькому напрямку в районі Оріхового. Проте найімовірніше реальна причина такої поведінки – бажання відсунути якомога далі українську артилерію для того, щоб вона не діставала до залізниці й не перерізала шляхи постачання на цьому напрямку.
Про це розповів колишній радник Офісу президента Олексій Арестович у коментарі російському блогеру Марку Фейгіну.
За його словами, там дійсно є певні “ворушіння” з боку окупантів: наразі їхнє головне завдання – відсунути якомога далі українську артилерію для того, щоб вона не діставала до залізниці.
Йдеться про умовний напрямок Волноваха-Мелітополь-Токмак, на якому ЗСУ завдають болючих ударів й ріжуть логістику росіян. Разом з тим українцям не варто думати про повторне “взяття Запоріжжя”.
“Завдання не наступальне. Ні про яке взяття Запоріжжя, Комишувахи та іншого не йдеться і близько. Вони не здатні цього зробити. Це спроба трохи зрушити артилерію хоча б на кілька кілометрів, щоб вона перестала діставати”, – заявив Арестович.
Також він прокоментував ситуацію під Бахмутом та Соледаром. Там наразі тривають важкі бої, як і в Авдіївці та Мар’їнці. За словами екс-радника ОП, це все ще один з найголовніших напрямків, на якому противник зосередив свій удар. Туди Росія стягнула свої кадрові війська: спецназ, десантників, найманців ПВК, проте ЗСУ стоять там на смерть, як і на всіх українських територіях.
Арестович зазначає, що значно збільшилася кількість полонених РФ під Соледаром, що свідчить про невдачу росіян у прямих зіткненнях.
“Збільшилася кількість полонених під Соледаром. Насправді Соледар – це лише один з вузлів великого району оборони. Там зараз йдуть бої й стали показувати дуже багато полонених. А що таке полонені? Це означає ближні бої, невдалі бої для противника”, – сказав він.
При цьому російське керівництво провалило поповнення мобілізованими на активних ділянках фронту: Кремль залякував Україну тисячами й десятками, але за фактом відбулися лише тактичні поліпшення, на рівні 5-6 батальйонно-тактичних груп.
БТГ такого роду є на Лиманському напрямку, йде постійне поповнення напрямку Соледар-Бахмут і трохи далі, майже те саме на Токмаківському напрямку, біля Оріхового й в районі Авдіївки.
“Це не тисячі і десятки тисяч, які ми очікували. Це поповнення у складі 1-2 батальйонних перекидань. В якомусь сенсі, можна сказати, що вони тактично перегрупувалися на певних напрямках фронту. Але це тактичні поліпшення, а не наступ”, – констатував Арестович.
Тож фактично така кількість військових країни-агресорки не зможе критично повпливати на ситуацію на фронті.
Попри це в України все ще є чітке розуміння, що окупанти дуже хочуть розпочати велику війну. Питання – чим розпочинати велику війну. Є деякі сумніви, що на березень буде готовність угруповання в 200 тисяч для проведення чи відновлення наступальної операції. А півмільйона Путін ставить план до літа зібрати. Потім ще треба навчати їх, потім ще чимось озброїти.
Росіяни дуже розраховують на війну “вдовгу”, оскільки сподіваються, що Захід може не витримати війну на виснаження.
Проте Захід готовий до війни вдовгу, а вже в лютому буде видно, наскільки Росія спроможна вести війну вдовгу. Подивимось, чи в змозі буде Росія виставити те військо, яке вона зараз анонсувала. Якби військо у Путіна було справді численним і підготовленим на сьогоднішній день, про це би знали всі західні розвідки, а вони наразі прирікають РФ лише на поразку.
