Вже декілька ЗМІ повідомляють про підрив дамби на водосховище «Північний ставок» на околиці Бахмута.
Підрив дамби, очевидно, повинен уповільнити наступ ПВК «Вагнер» на Бахмут у напрямку Ягідного.
Зазначимо, що Ягідне останніми днями штурмують росіяни. І якщо їм вдасться взяти село, то далі їм відкривається шлях до Хромова, через який проходить основна дорога постачання українських сил у Бахмуті.
Чекаємо на офіційне підтвердження.
Своєю чергою речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий заявив в ефірі телемарафону , що вже протягом 7 місяців Бахмут залишається однією з найгарячіших точок фронту. Росіяни несуть колосальні втрати на цьому напрямку.
Він зауважив, що у діях росіян була певна військова логіка.
Військовий пояснив, що після того, як ЗСУ вимотали сили ворога і організовано відійшли з Сіверськодонецька та Лисичанська, окупанти розраховували, що вони спокійно зайдуть в Бахмут. А після цього візьмуть Слов’янськ і Краматорськ.
Однак сталось не так, як гадалось. Станом на сьогодні ворог втратив неймовірну кількість ресурсів, в тому числі й особових.
Череватий заявив, що для росіян завоювання Бахмута стало питанням принципу. Це місто – символ неймовірної української мужності та водночас неспроможності російської армії показати великі стратегічні досягнення.
Після кожного завойованого метра землі, зазнавши колосальних втрат, росіяни радіють так, ніби взяли Сталінград,– сказав Череватий.
Він також додав, що весь світ вже побачив, що для росіян Бахмут став місцем, де неможливо зламати український дух.
Однак ні для кого не таємниця, що вся бравість окупантів закінчується як тільки вони зіткнуться з нашими захисниками.
Потрапляючи на російсько-український фронт, росіяни дуже швидко розуміють, у чому різниця між наративами, які транслює роспропаганда роками з телевізорів, та реальним життям. Про це сьогодні, 25 лютого, в ефірі телеканалу FREEДОМ повідомив експерт з питань безпеки Іван Варченко.
“Росія з кожним днем робить крок назад і у своєму технологічному оснащенні, і в бойовому моральному дусі своїх бійців, тому що говорити про якусь “священну народну війну” або “справедливу війну” не доводиться. І це з кожним днем дедалі більше й більше розуміють росіяни, які йдуть на фронт, бо таким чином вони вириваються з контексту пропаганди. Кожен, хто йде воювати в Україну, стає серйозним опозиціонером, оскільки до нього дуже швидко приходить розуміння, у чому різниця між тим, про що йому розповідали з телевізора, та реальним життям”, — сказав він.
Варченко вважає, що солдати, які зможуть повернутися в Росію, виживши на російсько-українському фронті, можуть стати основою для російського опозиційного руху.
“Але я розумію, що цей радикально-опозиційний рух буде далекий від ліберальних рухів, які зараз є в Росії й від яких російська правоохоронна система відносно може спати спокійно, так само як і російська влада. З фронту прийдуть озброєні й досвідчені бійці, вони розв’язуватимуть питання революційним шляхом або шляхом бунту. Якщо так станеться, російській системі охорони порядку буде не під силу з цим впоратися так, як це було протягом багатьох років. Тому майбутнє у Росії зрозуміле, і воно дуже сумне для російського суспільства, оскільки їм ще доведеться віддавати дуже великі репарації й це розтягнеться на багато поколінь”, — підсумував Іван Варченко.