Президент зустрівся з депутатами від «Слуги народу», з якими поспілкувався в закритому режимі. Природно, витоки в ЗМІ були, але повну стенограму ніхто не давав. Що говорить про те, що зустріч була продуктивною. І бажання розбити її результати вщент, з публічним скандалом, в учасників немає.
Про це пише політичний оглядач Кирило Сазонов в своїй статті для “Главкому”.
Так що заяви в стилі «Зеленський поставив нардепам ультиматум», які поквапилися використовувати деякі ЗМІ явно перебільшення. Чому нам має бути це цікаво? Тому що дуже показово, кого саме з фракції запросили на розмову.
Отже, на зустріч запрошені були не просто випадкові депутати, а так звана «група Коломойського». Саме вони останнім часом відмовляються голосувати за «лінію партії» і дві невдалі спроби призначити віце-прем’єром Юрія Вітренка просто найпомітніший приклад. Були й інші осічки на принципових для Банкової голосуваннях. Причини демаршу «групи Коломойського» на поверхні і це зовсім не виняток Дубінського. Як би нардеп не намагався переконати нас в цьому.
Олександр Дубінський не настільки дорогий Ігорю Валерійовичу, щоб воювати за нього з президентом. А ось призначення Резниченка губернатором Дніпропетровської області Коломойський сприйняв в штики. В контексті перемоги Бориса Філатова на виборах мера Дніпра призначення Резниченка фактично веде до втрати контролю олігархом контролю над базовим регіоном. Були ще менш помітні кроки, які викликали роздратування ІВК. Ось і вийшло, що в результаті формальна монобільшість в реальності не може самостійно приймати рішення у Верховній Раді.
Що показово в самому факті зустрічі Зеленського з групою Коломойського і примусі нардепів до правильного голосування? Те, що весь цей конфлікт можна було закрити без масовки і умовлянь. Зеленському досить було поговорити з Коломойським і, в разі позитивного рішення, олігарх моментально привів би свою групу до покірності. Так що у нас два варіанти. Або Зеленський не хоче шукати компромісу з Коломойським, або зустріч вже була, і домовитися не вийшло.
Незалежно від відповіді на це питання ми можемо впевнено говорити про факт конфлікту між Зеленським і Коломойським. Який був, на мою думку, неминучий. Далі буде розвиток цього конфлікту і всі учасники це розуміють.
Проблема в тому, що у президента не такий вже великий набір інструментів, для переконання нардепів перейти від Коломойського в обойму Банкової. Просто купити 30 осіб? Гаманець у Коломойського не менший. Залишається пряма загроза розпуску Верховної Ради. Так, після позачергових виборів Верховної Ради президентська фракція помітно зменшиться. І для голосування за новий Кабмін доведеться створювати коаліцію. Малоймовірно, що це буде «ЄС» або «ОПЗЖ», а ось «Батьківщина» або «Українська стратегія Гройсмана» цілком реальний варіант.
Правда, в якості прем’єра Тимошенко Банкову відверто лякає, а ось Гройсман цілком відповідає. І за результатами роботи свого уряду, і по реакції на такі пропозиції. Згоден при наявності своєї фракції в парламенті. «Голос» цілком може увійти в коаліцію зі своїми, цілком прийнятними умовами. Так що позачергові вибори несуть ряд незручностей для Банкової, але залишають простір для маневру.
Важливим є те, що при такому сценарії групі Коломойського взагалі нічого світить. У список «СН» їх не візьмуть, партія «За Майбутнє» не гумова, та й немає там весільних фотографів. Там за визначенням фінансово самодостатні люди. Ведучі весіль та інші випадкові хлопці їм не потрібні. Соціальний ліфт спрацював один раз, більше такого не буде. І вибір між зберегти вірність Коломойському або зберегти мандат нардепа не такий вже простий. Особливо, якщо президент зуміє переконати їх, що налаштований рішуче і піде на розпуск. Санкції проти Медведчука і припинення трансляції його телеканалів виборцям сподобалися і на цій хвилі Зеленський може ризикнути переформатувати політичний ландшафт у Верховній Раді. Додайте до цього фактор США.
