Український журналіст та кореспондент агентства УНІАН Роман Цимбалюк, який понад 10 років працював у Москві, залишив територію Росії після виклику на допит в місцеву прокуратуру. Його звинувачують в екстремізмі та зазіхають на життя й спокій родини та самого журналіста.
У інтерв’ю Громадському він пояснив, що виїхав із Російської Федерації, оскільки вважає, що є загроза його особистій безпеці. Передаємо слова дослівно.
Російська хунта, здається, себе проявила. І зараз нібито вони кажуть, що відкликали виклик на допит, але це не означає, що його не буде знову. Перед цим також було багато сигналів, що вони «взялися за останнього українського репортера в Москві дуже і дуже серйозно». Тому що протягом останніх двох місяців фактично всі топові фігури «російських інформаційних військ» пророкували мені різноманітні проблеми. Хтось хотів, щоби мене засудили, хтось казав, що я шпигую, хтось ще якусь фігню видавав. Тому зараз потрібно дочекатися і зрозуміти, як діяти далі.
Хоча відкрию вам таємницю.
Попри те, що я прожив там 13 років і пропрацював кореспондентом агентства УНІАН, я ніколи не збирався там залишатися. І навіть якщо я туди більше не повернуся — це мене теж влаштує. Єдине наше завдання зараз з адвокатом Миколою Полозовим (захищає інтереси Романа Цимбалюка в РФ — ред.), щоб коли наступного разу я полечу до Вільнюса їсти бобра, наприклад, не сталося так, що я перебуваю в розшуку Інтерполу. Тому ми вирішили не полишати цю справу.
По-перше, не зовсім зрозуміло, чи є взагалі справа.
Те, що цькування на мою адресу відбувається впродовж багатьох років, мене ніяк не зачіпало й не руйнувало мій внутрішній світ. Але останнім часом вони почали публікувати у ЗМІ відповідні документи: різноманітні заяви, звернення депутатів до слідчого комітету, до поліції. Апогеєм цього стала публікація в ЗМІ про виклик мене на допит. Замість мене прийшов мій адвокат, а прокурори чомусь на цю «стрілку» не прийшли. Хтось у сусідньому кабінеті Миколі Полозову сказав, що вони відкликали повістку. Так воно чи не так? Наразі дуже мало інформації. Але я не буду поспішати до Росії, тому що не хочу ставати заручником Кремля і чекати, поки мене обміняють. У нас і так там багато людей, яких треба витягнути.
Для Росії будь-яка українська влада на українських позиціях автоматично стає нацистською.
Тому орієнтуватися на це не варто. Насправді це комплімент Володимиру Зеленському і його команді. Адже за всіх особливостей цього процесу, який відбувається між нашими державами, вони не здають корінні інтереси нашої держави. Тому Путін біситься ось таким чином.
От ви за Україну? Вітаю, з російської інтерпретації ви нацистка і русофобка. Нацистами вони називають усіх тих людей, які є прибічниками незалежності України. Це один з елементів російської пропаганди, спрямованої на розлюднення українців.
Мені здається, що час спливає.
Володимир Зеленський зробив дуже сміливий крок, виявив політичну волю в цій справі, але вже час її передавати до суду. Бо якщо так станеться, що вони щось там передумають і Віктор Володимирович повернеться до політики, то мрія Петра Толстого (віцеспікер Держдуми РФ від партії Путіна — ред.) «вішати українське керівництво на ліхтарях» стане реальністю.
Чому Володимир Путін так біситься щодо Медведчука?
Вони вважали, що завдяки безмежним фінансовим ресурсам Росії вони зможуть накачати та відродити всередині держави російські політичні проєкти, які просто капітулюють після якихось виборів. Наразі це виглядає примарним. А щоби так воно і лишалося, ці справи мають бути доведені.
Які перспективи? Я не суд. Але наразі судова реформа гальмується Офісом президента, тому тут дуже багато запитань. І все повертається саме до політичної волі. Якщо вже дуже просто — то або Медведчук буде сидіти, або Зеленський.
До того ж Роман Цимбалюк оцінив можливість відкритого вторгнення Росії в Україну та повномасштабну війну.
На його думку, краще налаштовуватися на те, що я сказав раніше: бачиш російського загарбника на українській землі зі зброєю в руках — стріляй у нього. Бо якщо ти цього не зробиш — він вб’є тебе. Крапка.
