Управління Верховного комісара ООН з прав людини опублікував звіт щодо війни в Україні.
У ньому хоч і приділяють значну увагу воєнним злочинам Росії, проте спостерігається намагання прирівняти жертву до агресора.
Омбудсман Дмитро Лубінець ознайомився зі звітом Управління Верховного комісара ООН з прав людини та розкритикував його вщент. З незрозумілих причин, поряд з ганебними злочинами Росії у відомстві щоразу додають, що українська сторона в чомусь теж буцімто “винна”.
Лубінець зазначив, що у розділі “Поводження з військовополоненими” автори огляду зупинялися лише на ілюстрації двох ганебних випадків страти українських військовослужбовців російськими військовими. Мовиться про випадки, які були резонансними у ЗМІ. Комісія зазначає, що “має достатні підстави вважати”, що ці випадки є автентичними.
Омбудсман наголосив, що приклади не характеризують масштаб проблеми, а при формуванні таких звітів необхідно моніторити утримання українських полонених у Росії та спілкуватися з ними. Водночас у цьому огляді таких випадків немає. Також у звіті не зазначається, чи були спроби поспілкуватися з українськими полоненими, яких утримує ворог.
Також паралельно з порушенням прав українських полонених, автори огляду описують випадок із соцмереж, де український військовий ймовірно наказує вбити військовополоненого з групи “Вагнер”. А у примітках зазначають, що не змогли підтвердити автентичність цього запису. З’являється запитання: навіщо подавати інформацію такого ступеня не підтвердженості? Для збереження “балансу”?,– зазначив Лубінець.
В одному з розділів, у звіті мовиться, що місія отримала буцімто “достовірні” повідомлення про погрози двом жінкам із боку військовослужбовців ЗСУ та співробітників СБУ. Проте жодних доказів та подробиць немає. Навіть незрозуміло, мовиться про цивільне населення, військовополонених, де саме це сталося.
Ці твердження без жодних доказів та фактів виглядають дивно на фоні численних злочинів російських окупантів.
Дмитра Лубінця окремо здивувала наявність розділу “Ситуація навколо Української православної церкви”. У ньому йдеться, що протягом звітного періоду українська влада провела обшуки в культових спорудах та інших об’єктах УПЦ. При цьому не зазначається, що обшуки були проведені у межах чинного законодавства.
Так, місія нібито “задокументувала” мову ворожнечі щодо членів УПЦ, знову ж таки не зазначаючи жодних деталей та доказів. Проте найбільш дивно те, що у цьому розділі взагалі не згадано про руйнування Росією релігійних об’єктів на тимчасово окупованих територіях та злочинів проти священнослужителів.
Зауважу, що наразі УПЦ має такий самий обсяг прав, як й інші релігійні організації. Адже зусилля держави спрямовуються не на обмеження права громадян України на свободу совісті та віросповідання, а на розрив підлеглості релігійних організацій релігійним центрам у державі-агресорі,– сказав Лубінець.
Він вкотре закликав міжнародні організації уникати будь-яких ототожнень жертви та злочинця, оскільки це показує ситуацію у викривленому вигляді й грає на користь агресору.
У Росії мова ворожнечі стала інструментарієм пропаганди у прагненні знищити українську націю, частиною глобальної дезінформаційної кампанії РФ проти України та її держав-партнерів.
Про це йшлося під час презентації у Нью-Йорку спільної доповіді України, Литви та Польщі «Стійкість до дезінформації: перспектива Люблінського трикутника», зазначають в МЗС.
Зазначається, що документ був підготовлений громадськими організаціями трьох країн – Ініціатива громадянської стійкості (Литва), Інститут Костюшка (Польща) та Детектор медіа (Україна).
Він був презентований до Міжнародного дня протидії мові ворожнечі.
«Саме цей огидний феномен ставлять собі на службу ті, хто розпалює збройні конфлікти, війни, практикує масові вбивства, геноцид цілих народів», – підкреслили в МЗС.
