Генерал-майор Дмитро Марченко дав чітку відповідь на запитання, чи можемо ми звільнити Крим військовим шляхом.

На його думку, так. Ми й будемо його звільняти військовим шляхом. Ніхто від нього не відмовлявся. Крим – це Україна, це наша земля, там наші люди, які досі змушені сидіти в окупації. Ніхто не давав Росії права прийти, забрати шмат землі і сказати, що “це моє”. Ми будемо відвойовувати Крим, так само як ми будемо відвойовувати Херсон, Луганськ і Донецьк.

Однак цього потрібно знищувати Кримський міст. Адже це необхідний захід для того, щоби позбавити їх можливості надавати резерви і підсилювати свої війська з території Росії.

Розповідаючи, які завдання в військовому плані для нас досяжні до кінця цього року, Маренко зазначив, що Херсон – 100%.

Тобто визволення Херсона і закінчення активної фази ведення війни, а потім уже будуть відбуватися якісь більш локальні військові дії. Але до кінця року ми маємо закінчити основну фазу цієї війни.

Однак генерал-майор  зізнався, що, на жаль, ту кількість військової допомоги, яку нам пообіцяли наші західні партнери, надають нам маленькими партіями, що в принципі дуже ускладнює нам проведення саме наступальних дій. Я думаю, як тільки ми отримаємо повний пакет цієї допомоги, наші контрнаступальні дії будуть дуже швидкими.

А от коментуючи, чи може Україна завершити війну шляхом переговорів, пішовши на певні компроміси, чи все буде вирішуватися виключно на полі бою, допоки ми не вийдемо на кордони 1991 року, Марченко нагадав, що точку неповернення ми вже пройшли після Ірпеня і Бучі. Казати про будь-які переговори шляхом здачі якоїсь своєї території – усі військові, усе населення розуміє, що цього категорично не можна робити. Якщо ми це зробимо, то ми цю війну просто перекладемо на плечі наших дітей.

Якщо ми залишимо ворогу хоча би шматок землі, він повернеться додому, зробить певні висновки і через шість чи вісім років нападе знову. Тому нам потрібно відстояти всю територію, нам потрібно брати під контроль усі кордони України і не залишати їм жодного клаптика нашої землі.

А от колишній голова Служби зовнішньої розвідки України  Микола Маломуж підкреслює, що наступною мішенню у Криму навряд чи стане Кримський міст. Поки що наші сили не готові до такого потужного удару. Адже Кримський міст, по-перше, дуже добре захищений різноплановими засобами ППО РФ. По-друге, знадобляться дуже сильні удари, тому що тактичні ракети не зможуть його так просто розбомбити – потрібні надзвичайно потужні боєзаряди. По-третє, просто удар по мосту може не мати особливого ефекту – такий захід повинно здійснювати в комплексі, зокрема, якщо буде проводитися наступальна операція, наприклад, із Херсону на Кримський півострів, у цей момент можливе нанесення ударів різними засобами по Кримському мосту. Це завадить комунікацій Криму з територією РФ та переміщенню на півострів військової техніки. До того ж, це спричинить паніку, тому що росіяни будуть оточені з нашої сторони з Херсонської області, а також буде перекритий міст – така паніка спонукатиме або до здачі, або до втечі, аби тільки врятуватися. В такому разі удар по Кримському мосту матиме дуже потужний стратегічний ефект, і воєнний, і психологічний.

Росія сподівалася, що ми не посміємо завдавати ударів по територіях, які вона вважає своїми, наприклад, по Криму. Вона не дуже добре володіє інформацією щодо наших можливостей в плані високоточної та далекобійної зброї (ракетної та артилерійської). Тому в даній ситуації для росіян це було неочікувано.

Більше того, у Росії немає достатньої оперативної інформації. Тому вона часто б’є по об’єктах цивільної інфраструктури, де раніше знаходилися військові заводи. Це свідчить про те, що у РФ навіть розвідка не проводиться, а об’єкти визначаються по старих картах.

Тому вибухи на воєнному аеродромі в Новофедорівці були неочікуваними для Росії, і я думаю, що на РФ ще чекає багато несподіванок. Адже ми добре маневруємо, приховуємо інформацію та дезінформуємо противника.