Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань зазначив, що плацдарм бойових дій в районі Херсона – найгарячіший.
Про це він сказав в ефірі одного українського телеканалу.
“Окупанти збільшили обстріли біля транспортних магістралей, біля Антонівського моста, біля греблі Каховської ГЕС. Загарбники бачать для себе ризик форсування Дніпра у цих зонах з боку ЗСУ. Понад два тижні наші бійці закріпилися на позиціях на лівому березі”, – зауважив Хлань.
За його словами, ворог завдає удари в районі дач біля Антонівського моста вже на лівому березі.
“Окупанти намагаються витіснити наші Збройні Сили звідти. Перед Олешками є міст через Конку й загарбники намагаються просунутися через цей міст. Зараз там тривають інтенсивні бої. Росіяни підкидають туди підсилення. Наразі плацдарм в районі Херсона є найгарячішим”, – підкреслив Хлань.
Варто зазначити, що під час штурмів морпіхи компенсували легке бронювання швидкістю, але бої показали, що тактика американської армії часів війни в Іраку не є універсальною.
Морпіхи ЗСУ на початку наступу ЗСУ на Запорізькому напрямку використовували “тактику шоку” для швидкого просування та штурму російських позицій. Проте вона має недоліки, що призвело до зміни підходу, зазначає Forbes.
Серія відеороликів бійців морської піхоти пояснює, чому довелося змінити тактику штурмів. Під час боїв в районі річки Мокрі Яли на півдні Донецької області українські військові мали успіхи на початку. Проте тактика виявилась не універсальною.
Під час однієї з таких атак у кінці червня російський танк зміг зупинити атаку. 35-та чи 37-ма бригади морської піхоти вели наступ, проте вони є легшими по озброєнню, ніж звичайна бригада ЗСУ. Вони мають у своєму арсеналі французькі ББМ AMX-10RC та іншу бронетехніку.
На думку автора, морпіхам інколи бракує вогневої потужності та захисту броні. Тому бійці компенсують це швидкістю та агресією. Ймовірно, військові використовують американську тактику часів війни в Іраку у 2003 році, коли так само здійснювались швидкісні штурми. Акцент робиться на ефекті несподіванки та шоку, щоб заплутати та розбити війська.
У Макарівці спрацювала тактика такого “громового штурму”. Проте під час одного з наступних епізодів через швидкість броньовики виривались попереду танків ЗСУ через що російський танк зміг зірвати плани штурму. Бійці ЗСУ відступили, але отримали корисні дані про позиції окупантів, а також створили хаос на їхніх позиціях. Бої на цьому напрямку тривають і надалі, зазначають у виданні.
Також зазначимо, що на фоні жорстоких боїв на передовій Україна докладає максимум зусиль, щоб придушити і знищити російську артилерію.
Українські військові продовжують наступ на російські позиції у спробах знайти прогалину в обороні. Разом із цим артилерія ЗСУ веде довгу гру за артилерійську перевагу. Велику роль у цьому відіграє контрбатарейний вогонь, а особливо спеціальні радари, які з високою точністю визначають позиції артилерії РФ, зазначає The War Zone.
Водночас в окупантів спостерігається дефіцит станцій РЛС, які б дозволили атакувати українську артилерію у відповідь. Крім цього, радіолокаційна станція є високотехнологічним виробом, тому росіянам важко їх виробляти. Більше того, російський пропагандист Олександр Ходаковський заявив, що артилерія ЗС РФ не може конкурувати з українською ні за дальністю, ні за кількістю засобів виявлення.
Також стало відомо про відсторонення командира 58-ї армії Південного округу ЗС РФ генерал-майора Івана Попова за доповідь міністру оборони Сергію Шойгу про погані можливості контрбатарейного вогню.
Ти часом Україна використовує для знищення артилерії ворога ракети GMLRS або високоточні боєприпаси Excalibur., зазначає Фокус. Захід передавав їх ЗСУ тисячами, а Штати ще з 2015 року постачають Україні контрбатарейні радари. Бійці поєднали це все з безпілотниками для спостереження за цілями та змогли досягти принципу “один постріл — одна ціль”.
Варто розуміти, що знищення артилерії не призведе до швидкого просування ЗСУ, проте сформує подальше підґрунтя для наступу.
