Поки Дмитро Розумков обіймається з Порошенком у Раді, член МФО «Розумна політика» Андрій Ніколенко знищує Порошенка в ефірі олігархічного телеканалу, звинувачуючи Порошенка у руйнуванні України не лише всередині, але і на міжнародному рівні.
“Великий наш дипломат “сивочолий гетьман”, який зараз починає навішувати собі медальки, як він обороняв країну. Профукав своїм не компетентним управлінням України, корупцією, профукав можливість… Так от наш “сивочолий гетьман”, великий дипломат, поки він тут грав У специфічне управління країною (свідками чого ми можемо бути сьогодні), ми профукали вікно можливостей, коли Європа не могла загравати з Росією, коли вона відійшла від традиційних своїх відносин і цей момент можна і потрібно було використати, але він профукав цей момент”, – наголосив Ніколенко.
Хоча ні для кого не секрет, що Порошенко підіграє на руку Кремля, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. На думку Сергія Щербини Порошенко “поступово перетворюється в Юлію Тимошенко”.
Як помітив журналіст, у п’ятого президента є стабільний електорат. У цьому сенсі в нього все нормально, хоч він перетворюється на Тимошенко навіть за зовнішніми ознаками.
“Мітинги під час прибуття до України й риторика під судом схожі на Тимошенко з політтехнологічного погляду”, – наголосив Щербина.
Тому зараз найголовніше питання, як відрізнити, де буде справжній протест обурених українців, а де штучний і проплачений росіянами?
Бо ті ж фейкові протести кремлівських провокаторів також проходитимуть під цілком правильними гаслами. Є лише єдиний варіант відповіді на це запитання. Мабуть треба вірити лише у тому випадку, якщо точно знатимемо їхніх справжніх організаторів.
Окрім того, потрібно буде знати, що вони не продалися Росії ані за мільйон, ані за десять мільйонів, ані навіть за Липецьку фабрику. Як вам такий рецепт розпізнавання протестів, не куплених Росією?
Чому ми згадали про Липецьку фабрику взагалі? Стало відомо, що одним з організаторів тих протестів міг бути колишній полковник поліції Юрій Голубан, якого Петро Порошенко свого часу медаллю нагороджував. Однак потім з’ясувалося, що він міг і на бойовиків працювати. Тож, чесно кажучи, наразі це трохи сумнівна історія.
Продовжуючи дестабілізувати країну, Порошенко мріє у повній мірі повернутися до влади. Навіть якщо не у президентське крісло, то хоча би стати лідером опозиції.
“Ніхто не визнає Порошенка лідером опозиції. Ні Тимошенко”, – пояснив Щербина.
Тому на тлі нещодавнього з’їзду партії “УДАР” найбільша інтрига – у подальших взаєминах між партіями Кличка та Порошенка. Адже Петро Олексійович бачить себе єдиним та головним лідером опозиції. Щоправда, інші опозиційні лідери відмовляють йому у цій ролі. Для Порошенка Віталій Кличко потрібен лише у ролі молодшого партнера. Але це точно не влаштовує Віталія Володимировича та його команду. Більше того, єдиний шанс для УДАРу прорватися до майбутнього складу парламенту – відбирати голоси у партії Порошенка. Об’єктивно вони є електоральними конкурентами, майже в одній політико-ідеологічній ніші. На даний момент “УДАР” серед партій другого, якщо не третього ешелону (з рейтингом 3-4%). Перебування у тіні “Євросолідарності” позбавляє партію Віт.Кличка серйозних політичних перспектив.
І ось дилема для Віталія Кличка – ситуативно і тактично йому потрібен союз із Порошенком та його партією, а стратегічно він має дистанціюватися від них, та активно конкурувати з колишнім президентом та його партією.