Загрози повторного наступу російських окупантів на Харків на сьогодні немає, зазначив військовий експерт Олег Жданов.

“На сьогодні в Бєлгородській області не формується ударне угруповання, щоб наступати на Харків… можуть бути провокації, ДРГ до взводу з метою сковування наших сил на кордоні, 100% будуть обстріли – доки не отримаємо потужніші системи ППО і не постараємося захистити місто. Але сьогодні говорити, що завтра буде наступ на Харків… Це російська ІПСО, щоб довести харків’ян до нервового зриву”, – сказав Жданов.

Експерт згадав зиму 2022 року, коли навіть підготовлені кадрові військові РФ не змогли взяти Харків штурмом, і в підсумку противнику довелося обходити місто.

“Хто буде брати? 10 тисяч осіб, дивізія? Вони, щоб до Куп’янська спробувати дійти, три дивізії зібрали. На сьогодні загрози штурму Харкова не існує. Ймовірність є, загрози немає”, – зазначив Жданов.

Австрійський військовий експерт Том Купер, який регулярно аналізує ситуацію на фронті та відомий своїми іронічними замітками на адресу росіян, опублікував черговий звіт за 6 лютого.

Експерт прокоментував можливість новго масштабного наступу РФ та оцінив сили і чисельність російської армії.

Всі, хто панікує в очікуванні того, що “Путін зараз розгорне 500 000 мобіків” в Україні, будьте спокійні. Через п’ять місяців після вересневої мобілізації Кремль зміг призвати близько 150 000 резервістів. Тисячі з них уже загинули: їм не пощастило настільки, що вже наприкінці вересня і протягом жовтня їх кинули на фронт без жодної підготовки.

Наступним “двом хвилям” пощастило трохи більше, оскільки вони пройшли принаймні ще деяку підготовку перед відправкою в бій.

Сил у РФ вистачить лише на обмежені наступальні операції
Підсумок: мобілізації у вересні 2022 року було достатньо, щоб повернути чисельність військ сухопутних військ РФ в Україні приблизно до 250 000 — щоб знову отримати здатінсть проводити обмежені наступальні операції.

Головна відмінність із ситуацією квітня-червня 2022 р. полягає в тому, що більша частина цих військ старшого віку й тому менш придатна, ніж молодь, яку ними замінили. До того ж їм доведеться задовольнятися застарілою технікою, на якій вони мали абсолютний мінімум навчання.

Сухопутні війська РФ втратили чи виснажили більш як 60% кращої техніки: БМП та БТР й – особливо – артилерійських систем, які зайшли в Україну на початку вторгнення.
Крім того, “мобіки” отримують значну гіршу підготовку, ніж “контрактники”.

Це дуже далеко від того, що було б необхідно для того, щоб зробити їх здатними проводити масштабні наступальні операції. І ніякі 15 Герасимових і 30 Суровікіних нічого змінити не можуть.

Тому я не вірю в появу “500 000 російських солдатів”, а також “великі російські наступи” найближчими днями.

У російської армії немає ні сил, ні засобів, щоб робити такі речі, й ця тенденція не зміниться, навіть якщо їхні допоміжні служби забезпечення (що самі були критично недоукомплектовані ще до вторгнення) знайдуть спосіб “поставити в стрій” 3000 чи 4000 чи навіть 5000 танків, витягнутих з нафталіну.
Справа в тому, що у ЗС РФ може бути багато генералів, але у них немає ні молодших офіцерів, ні єфрейторів, сержантів тощо, а тим більше техніків з навичками, необхідними для обслуговування необхідного обладнання, а також для командування та контролю такої величезної кількості військ.

Їх заледве вистачає на те, щоб контролювати, забезпечувати і тренувати близько 280 тис. призовників кожного року.

Сам по собі процес видачі обмундирування та спорядження, скажімо, роті чисельністю 60–100 військовослужбовців, може легко зайняти цілий день. Потім збільште це, скажімо, до 10 000, 20 000 військ… до 280 000 військ… Це може зайняти “століття”.

Коли цей процес завершиться: вони ще будуть далекі від того, щоб бути сформованими у злагоджені підрозділи, а потім мають навчатися поводженню з особистою вогнепальною зброєю або технікою.