Іноземні журналісти описали чотири можливі сценарії нападу Путіна на Україну — від найменш вірогідного до найбільш ймовірного. Про це повідомляє defensenews.

  1. Першим можливим варіантом називають окупацію всієї України. На думку журналістів, такий варіант розвитку подій малоймовірний, бо надто ризикований й обійдеться Росії дуже дорого. Однак тоді Захід реагуватиме жорстко й, можливо, надасть Україні військову допомогу у вигляді повітряних сил. Такий варіант може призвести до ескалації та розв’язання великої війни. Тому ймовірніше за все, Путін зацікавлений в контролі над східними регіонами.
  2. Другий варіант — захопити всю берегову лінію України від Донецька до Молдови, включаючи Одесу. В такому випадку буде відрізано вихід до Чорного моря, а Путін отримає контроль над територією більшості російськомовних регіонів в Україні. Також це маловірогідно, якщо лише Путін не досягне серйозного початкового військового успіху й Захід підтримає Україну.
  3. Третій варіант — захопити берегову лінію від Донецька до Криму вздовж Азовського моря через Маріуполь. Контроль над цією територією дозволить Росії контролювати Азовське море. Однак таке захоплення не минеться без важких боїв та втрат російських військ. Імовірно, Захід введе масштабні санкції та буде в такому разі постачати зброю Україні.
  4. Четверта альтернатива – анексія окупованого російськими військами регіону Донбасу. Це може бути досягнуто за допомогою або навіть без введення в Україну додаткових російських військ. Захід, ймовірно, відповість дипломатично, значно посиливши економічні санкції та масову поставку зброї Україні, але не розгортанням західних військових для захисту нашої держави. Таку альтернативу називають найпривабливішим варіантом для Путіна. Все ще можливо, що Путін прийме запрошення Блінкена до участі у мирному процесі Мінськ-2 й не буде реалізовувати військову агресію.

Водночас політолог Олександр Юсупов вдається в питання, чи відведе Кремль свої війська від кордонів України на своїй сторінці в Телеграмі одразу дає на нього відповідь.

Залежить не в останню чергу від того, чи є вчорашні поступки з боку США на тему санкцій частиною вже досягнутого компромісу з Путіним або лише спробою Вашингтона задобрити Москву і одночасно Берлін.

Другий варіант виглядає вірогіднішим, адже навряд чи Путін і Байден вже знайшли спільний знаменник, бо незабаром в Україні та інших європейських країнах може виникнути гостра енергетична криза через недостатньо високі постачання російського газу, і тому Росія точно має серйозні причини, як мінімум, не припиняти гібридний тиск ще якийсь час, щоб спробувати отримати більше дивідендів.

Також він вважає мінусом для Путіна те, що через відмову Вашингтона від додаткових санкцій проти «Північного потоку-2» Німеччини буде складніше чинити опір потреби активнішої протидії Росії разом із партнерами, як цього вимагає липнева угода між Байденом та Ангелою Меркель.

Сама ж тактика США щодо Росії, як і стратегія, викликає певні сумніви, але й безумовно Байден перебуває в незавидному становищі: усередині США складна пандемічна ситуація та розколоте суспільство, паралельно Вашингтон веде конфронтацію з Пекіном за світове панування та майбутнє Тайваню, багато уваги також забирає на себе зміна клімату та ядерна програма Ірану, а поза цим Байдену доводиться консолідувати Європу у боротьбі за її власну безпеку та стабільність.