Вчора ввечері, на The Economist вийшла колонка Валерія Залужного — уперше після грудня 2022 року. У статті йшлось, що війна Росії проти України переходить до нового етапу – так званої позиційної війни, яка складається зі статичних і виснажливих боїв.
Про це в ефірі українського каналу заявив військовий експерт, льотчик-інструктор та полковник ЗСУ в запасі Роман Світан. Він пояснив заяви Валерія Залужного.
Головнокомандувач ЗСУ зазначив, що в силу багатьох суб’єктивних та об’єктивних причин війна на сьогоднішньому етапі поступово переходить до позиційної форми.
При цьому затягування війни, як правило, у більшості випадків є вигідним одній зі сторін конфлікту. У нашому конкретному випадку – це Росія, оскільки це надає їй можливість відновлювати та нарощувати свою воєнну могутність.
Роман Світан зазначив, що дійсно не можна дати росіянам закопатися. Тоді вони перейдуть в режим глухої оборони, зможуть переналаштуватися та відновитися. Зараз російська армія дуже «потріпана», у них майже не залишилося професіоналів – є тільки «молодняк» (в професійному плані). Саме тому глуха оборона для них – оптимальний варіант.
У жодному випадку не можна дати їм закопатися. У жодному випадку не можна зупинитися,
– наголосив військовий експерт.Нам точно не можна дати їм перепочити. Якщо вони перепочинуть, тоді ми можемо передохнути. Росіяни перезарядяться й рушать третій раз – ще серйозніше. Вони вже зрозуміли, що з наскоку нічого вирішити не можна, – додав Світан.
За словами Валерія Залужного, якщо подивитися на підручники НАТО і на математичні розрахунки, які ми робили, – 4 місяців мало вистачити, щоб дістатися Криму, повоювати в Криму, повернутися з Криму і знову зайти та вийти звідти
Світан наголосив, що головнокомандувач ЗСУ все правильно сказав. Згідно з підручниками НАТО, ми вже декілька разів могли б зайти в Крим, вийти й знову зайти.
Проте це можливо при передачі повного пакета озброєння, про яке йдеться у підручниках – все починається з авіації й закінчується серйозними системами РЕБ. А також в достатній кількості цього всього,
– розповів військовий експерт.
Він зазначив, що у статті Залужний продемонстрував НАТО – вони не дали те, що написано у їх підручниках.
Додамо, Напередодні 2024 року та третього року повномасштабної війни Росії проти України є три глобальні «загадки», як розвиватиметься ситуація і куди піде майбутнє. Одна пов’язана з допомогою Києву ззовні, друга – з розгоном маховика свого ОПК, третя – це успіхи на полі бою, пише у статті академік НАНУ Володимир Горбулін та директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
На думку експертів, невизначеність довгострокової військово-технічної допомоги США може змусити військове командування України переглянути підходи до наступу та бути готовими до найгіршого сценарію, причому ревізія може торкатися і чіткішого визначення, на які жертви може піти нація.
Вони додають, однак, що те, що відбуватиметься навколо України після такого тривалого шляху до перемоги над ворогом, «має зробити націю ще рішучішою», зокрема, привести до відповіді: «Що ми самі можемо зробити для перемоги у, можливо, найскладніші часи?»
1. Рівень та якість військово-технічної допомоги Заходу Україні визначатиме реальні можливості Сил оборони у 2024 році, і, ймовірно, у 2025 році, якщо війна затягнеться.
Можливим залишається сценарій зменшення допомоги США і, відповідно, відсутність нарощування якості допомоги від європейських країн НАТО.
2. Можливість досягнення Україною технологічних переваг самостійними зусиллями.
Вузловою проблемою цього року залишається вибір оптимальної моделі ОПК. Його розвиток гальмувала слабка система адміністрування та невдало підібраний менеджмент.
3. Успіх на полі бою.
Тактичні військові успіхи 2023 року здатні забезпечити стратегічну перевагу 2024-го. Саме військово-промислові успіхи України 2024-го, з урахуванням військово-технічного співробітництва, здатні забезпечити стратегічну перемогу майбутнього.
