Великою стратегічною помилкою колишньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель варто вважати її відмову зберегти присутність США у переговорному процесі щодо врегулювання збройного конфлікту на сході України.
Про це українському виданню розповів ексміністр закордонних справ Павло Клімкін.
“Я вважаю, що Меркель завдяки своїй увазі до деталей робила дуже добрі тактичні побудови, але як стратег щодо «Мінська» вчинила фундаментально неправильно. Давайте згадаємо про «Нормандський формат», бо «Мінськ» – це вже похідне. Після першої зустрічі, яка відбулась саме у Женевському форматі (чотиристоронні переговори щодо врегулювання збройного конфлікту між росією та Україною за участю вищих дипломатичних представників України, ЄС, США та росії 17 квітня 2014 року в Женеві – ред.), американці – я це знаю і від американської делегації, і від німецької – двічі виходили на Меркель, щоб зберегти їхню присутність у ньому, і вона двічі під різними приводами від цього відмовилась”, – сказав Клімкін.
За словами Клімкіна, колишня канцлерка Німеччини думала, що оскільки путін звинувачує у Майдані американців, без них буде набагато простіше прийти до якогось рішення.
“Це була стратегічна помилка, бо американців треба було мати у цій грі з самого початку. Потім були наші добрі друзі Вікторія Нуланд, Курт Волкер. Але це зовсім інше, оскільки одна справа довбати путіна, а інша – довбати суркова”, – зазначив колишній міністр.
Тим часом сама Меркель раніше зазначила, що Мінські угоди, укладені між росією та Україною у 2014 році, були “заморозкою” конфлікту, а не його вирішенням, і дали Україні “дорогоцінний час”, щоб стати сильнішою.
Тим часом питання переговорів у теперішній момент є неабияк актуальним. І якщо у 2014 році більше ініціативи у спробах домовлятися проявляла Україна, то після повномасштабного вторгення військ РФ у 2022 році та перехоплення ЗСУ ініціативи все частіше розмови про перемовини лунають саме від рупорів Кремля. Проте якщо українська сторона як і пропонувала, так я продовжує наполягати на предметному діалозі в рамках міжнародного права, то РФ ставить божевільні умови, які не приймає ні Україна, ні жодна цивілізована держава.
До того ж, як зазначив російський політолог Станіслав Бєлковський, президент Росії Володимир Путін не зацікавлений у встановленні тривалого припинення вогню у війні з Україною, він хоче виграти час, щоб “освіжити армію”.
“Зрозуміло, чого він хоче. Він хоче перемир’я. Він не хоче переговорів із метою закріпити якийсь результат надовго. Йому потрібно виграти час для перегрупування сил, освіження армії, а головне – освіження власного розуміння, що відбувається і як далі бути”, – сказав Бєлковський.
Головне, чого домагається Путін, – це відновлення енергетичної співпраці із Заходом і зняття санкцій із “Газпрома”, але загалом його план складається із трьох пунктів, вважає експерт.
“Його пакет пропозицій дуже зрозумілий. Це фактичне, неформальне, звісно, визнання контролю за 15–16% української території, тим самим сухопутним коридором у Крим, який не обов’язково повністю охоплює всі території анексованих регіонів. Друге – це зняття санкцій із частини енергетичних корпорацій, відновлення співпраці в енергетиці. І третє, найважливіше для нього, оскільки він завжди залишається бізнесменом, – розморожування російських активів, заарештованих на Заході”, – сказав політолог.
В обмін на виконання третьої умови, за інформацією Бєлковського, Росія готова повністю розблокувати на своїй території операції з активами так званих недружніх Росії держав. Їх зараз де-факто заарештовано, хоча де-юре – ні, уточнив експерт.
