Характерні риси української олігархічної системи – її плюралістичність, конкурентність і відсутність чіткої ієрархії (в тому числі в прийнятті рішень), пише у своєму Facebook політолог Володимир Фесенко.
У більшості пострадянських країн місцеві олігархи є породженням існуючого авторитарного (або напівавторитарного) режиму. Олігархічний статус при цьому повністю залежить від ступеня близькості до глави держави. Олігарх, який потрапив в опалу до глави держави при такому політичному режимі, неминуче втратить свій вплив і більшу частину своїх активів. У класичних пострадянських політико-економічних режимах олігархи – це найближче оточення авторитарного лідера (або його «гаманці»), та інструменти вилучення грошей з економіки (на користь правлячого режиму), а також впливу на політику та інформаційну сферу.
У Грузії діє система з одним домінуючим олігархом, який контролює і правлячу партію і політику. До недавнього часу в Молдові також домінував один олігарх, який маніпулював місцевою політичною системою. Але, що показово, під одночасним тиском і Заходу (особливо США) і Росії цей олігарх змушений був покинути свою країну.
В Україні немає ні домінування глави держави над олігархами, жодного панівного олігарха. В Україні регулярно змінюються президенти, правлячі партії та уряду, а ось список головних олігархів залишається майже незмінним останні 15 років. Але відносини українських олігархів з президентами і правлячими політичними силами це скоріше симбіоз, взаємне пристосування, і взаємний вплив. Немає домінування одного боку. Це динамічна і конкурентна система єдності і боротьби протилежностей.
Українські олігархи конкурують між собою і в економічній, і в політичній сферах. Це в значній мірі зумовило конкурентність політичної системи та інформаційного простору в Україні, і їх розвиток демократичним шляхом, на відміну від більшості пострадянських країн. Як це не парадоксально, але в цьому проявився позитивний вплив української олігархії. Але ще більш істотно її негативний і деформуючий вплив – політична корупція, залежність великої політики від великих грошей (крупного бізнесу), прагнення олігархів до монопольного контролю над окремими сферами економіки.
Саме негативний і деформуючий вплив олігархічної системи зумовлює потребу в політиці деолігархізації.
В свою чергу, Володимир Зеленський за підсумками засідання Ради нацбезпеки розповів про плани розробити новий закон “про статус олігарха”.
“Я запропонував Раді національної безпеки та Офісу президента разом із Антимонопольним комітетом розробити новий законопроєкт, якого в Україні в нас не було, вважаю це одним із пріоритетів – фундаментальний закон про статус олігарха в нашій країні”, – сказав Зеленський.
Деталей щодо суті цього законопроєкту президент не розкрив, проте зазначив, що “олігархи будуть перетворюватись на бізнесменів”.
“Ми підтримуємо великий бізнес в Україні, а вплив олігархів на Україну, на вибір, на економіку, на Верховну раду, на закони – цього, мені здається, допустити не можна”.