Колишній генпрокурор, людина, яка втягнула Україну в американську політичну війну – Юрій Луценко – схоже, не вивчив минулих уроків. Тепер він вирішив втрутитися в політику ще однієї держави – Грузії.

Не повірите, Луценко став одним з тих, хто відбілює переслідування на території Грузії Міхеіла Саакашвілі. Він грає на боці однієї з політичних сил, пов’язаних з проросійським олігархом Іванішвілі, для того, щоб посилити аргументацію в очах самих грузинів для ув’язнення Саакашвілі та звести нанівець зусилля опозиції, сказав Сергій Лещенко для “Чесна політика” на 24 каналі.

Друзі Луценка з Росії

Луценко в Україні намагається наряджатися у костюм головного патріота, розповідає про той опір, який він чинив Росії під час агресії. Його метод – це грати на амнезії виборців.

Люди швидко забули, що сам Луценко був фронтменом протестів “Україна без Кучми” у 2000 році, які завдали удару по нашій державі в очах заходу, зупинили інтеграцію в НАТО та привели на Банкову Медведчука.

Якось непомітно на початку 2019 року, коли всі були зайняті виборами президента, Луценко в інтерв’ю Гордону зізнався, що тими протестами розчищав шлях Медведчуку.

“Так вийшло, що один з українських провідних бізнесменів, якого тоді називали соціал-демократом, допомагав фінансувати газету “Грані”, яка виходила мільйонним тиражем під час акції “Україна без Кучми”. Ця фінансова допомога тривала рівно до того дня, коли Медведчук став головою Адміністрації Кучми. Більше ця акція була непотрібна”, – зазначав він.

Ставши депутатом парламенту на хвилі тих протестів, спричинених справою Гонгадзе, Луценко дуже швидко знайшов собі друзів у Москві – в особі московської “лужниківської” групи, пов’язаної з ексвіцеспікером Думи Олександром Бабаковим і соратником Путіна ексвіцепрем’єром Дмитром Рогозіним.

Цитую інтерв’ю російського політтехнолога Ігоря Шувалова:

“Марат Ґельман нас познайомив. Він тоді займався виборчою кампанією СДПУ, а Київ – дуже маленьке місто. Ми регулярно обговорювали свої виборчі кампанії, сиділи у ресторані “Дежавю”, до нас регулярно приєднувався пан Луценко. Він любив пити з Маратом текілу, розповідати, що мріє стати українським Маратом Гельманом”.

“Одного разу стався досить кумедний епізод. У ресторан до нас Юрій Віталійович приніс документи щодо Віталіни Ющенко, про те, що навчання Віталіни було оплачено банком “Україна”, їх потім хтось озвучив під час передвиборчої кампанії. Не пригадую вже хто. Була ця зустріч у грудні 2001 року… Ціна угоди 8 тисяч доларів”, – казав Шувалов.

У 2019 році Луценко втягував Україну в американські вибори, підігруючи російському пропагандистському наративу, що це не Кремль, а Київ втручається у демократичний процес у США.

Для тих, хто вважає Луценка проросійською консервою, є достатньо аргументів на користь цієї гіпотези. А днями з’явився ще один вагомий аргумент – Луценко дав ексклюзивне інтерв’ю проросійському каналу Грузії TV Imedi, який є аналогом “Росії 24” і належить газпромівському олігарху Іванішвілі.

Канал Imedi наприкінці 2016 року приєднався до телебачення GDS, яке належить сім’ї Бідзини Іванішвілі. Сьогодні Imedi є головною інформаційною опорою влади.

В цьому інтерв’ю Луценко намагався втоптати в землю Саакашвілі та його досягнення, при цьому робив це підло, дуже добре знаючи, що Саакашвілі не зможе йому відповісти, бо сидить у тюрмі.

Луценко озвучив саме тези, які просуває російська пропаганда щодо Саакашвілі. Отже, цитата Луценка на каналі Imedi:

“Українці впевнені, що ваші реформи правильні. Але не можуть зрозуміти того, що якщо реформи правильні, чому Саакашвілі не хоче їхати до Грузії і постати перед реформованим судом – він нас повчав, як треба проводити реформи поліції та судового права, але на своєму прикладі не сміє постати перед судом”.

Попри те, що за часів правління Саакашвілі відбулися безпрецедентні перетворення у Грузії, але Луценко лише розкручує ще одне пропагандистське кліше.

Таким чином, в Україні Луценко, розповідає про свою відданість європейським цінностям та ідеалам західного світу, але в Грузії бере участь в інформаційній війні проти Саакашвілі. Водночас роблять це за його спиною, поки він сидить у в’язниці та не може відповісти.