Війна в Україні ще далека від свого завершення, хоча ЗСУ вже провели кілька успішних контрнаступних операцій та здивували багатьох західних військових експертів високим рівнем підготовки.

Про це заявив австралійський генерал у відставці Мік Раян у своїй колонці для The Economist. Він охарактеризував тактику ЗСУ як «стратегію корозії», що складається з комплексу дій не лише на полі бою, а й за його межами.

«Для тих, хто уважно спостерігав за українцями, час міг стати несподіванкою, але не методом. З самого початку цієї війни українці постійно дивували росіян своєю компетентністю та тактичною винахідливістю, атакуючи їхні слабкі місця та змушуючи їх постійно знижувати свої стратегічні амбіції. Українську військову стратегію найкраще можна охарактеризувати як стратегію корозії», – наголосив Райан.

На його думку, головною перевагою української армії є стратегічна майстерність командирів на всіх рівнях управління, тактика несподіваних наступальних операцій та інформаційні атаки проти ворога.

«Українці за допомогою непрямих атак, інформаційних операцій, знищення російської логістики та командирів, а також жорстких ближніх боїв підірвали фізичну, моральну та інтелектуальну боєздатність російських солдатів. На початковому етапі війни українці зробили це проти російської північної експедиції, змусивши росіян відступати. Нині вони бажають зробити те саме у своїх північно-східних і південних наступах», – пише генерал у відставці.

За його словами, північно-східна та південна операції ЗСУ взаємопов’язані, підтримують та посилюють одна одну. Райан назвав їх майстерно спланованим ходом українського військового керівництва.

«Оперативне проектування є важливим аспектом у плануванні та проведенні широкомасштабних військових дій (…) Несподіванка та обман мають вирішальне значення», – пояснив експерт.

Він наголосив на майстерності українських командирів та звернув особливу увагу на їхню здатність збалансувати стратегічний ризик та можливості, а також чітко керувати своїми підлеглими шляхом планування та виконання військових завдань на рівні кампанії.

«Ми можемо побачити й інші українські удари до зими. Здатність України організовувати різноманітні, добре організовані та одночасні військові кампанії на своїй території, а також організовувати кампанії для сердець та умів через онлайн-платформи та за їх межами є провісником інших потенційних можливостей конфлікту цього століття. Але ця війна далека від завершення», – резюмував Райан.

Водночас Гарі Каспаров звертає увагу на те, що затягування війни означає повний крах Росії. І військовий, і економічний, і політичний. Важко сказати, чи усвідомлює це Путін. Але мені здається, що останні дії вказують на те, що він явно намагається підготувати якусь переговорну позицію.

Він розраховує на те, що зимові холоди, підвищення цін на електроенергію і в цілому втома від війни змінять суспільні настрої на Заході і призведе до тих політичних змін, які дозволять йому перевести війну в режим низької інтенсивності або заморозити конфлікт. Це завжди було путінською стратегією – щось захопити, потім почати переговори і вийти з ситуації переможцем.

Але сьогодні зрозуміло, що ситуація виглядає для Путіна і його армії катастрофічною. Взяття Херсона, звільнення західного берега Дніпра Збройними силами України — питання часу. Які дії зробить Путін на півдні, щоб спробувати переламати цю ситуацію, важко сказати.

На думку експерта, всі розмови про використання тактичної ядерної зброї в сьогоднішній ситуації-це розмови на користь бідних. Головним адресатом цієї страшилки є та частина західного істеблішменту, яка хотіла б домовитися з Путіним. Мотивація цих людей зрозуміла. З інтересами України, Росії або взагалі всього цивілізованого світу вона нічого спільного не має.