Командувач Сухопутних військ Олександр Сирський зазначив, що ситуацію у Бахмуті вдалося стабілізувати, наші воїни пішли у наступ й навіть досягли певних успіхів. Водночас у мережі шириться думка історика-журналіста, котрий запевняє: якщо не станеться дива цього тижня, ми втратимо Бахмут.
Потрібно розуміти, що генерал Сирський постійно у Бахмуті й спілкується з командирами всіх рівнів. Він в курсі всієї ситуації, розвідданих і володіє загальною картиною краще, ніж всілякі історики й журналісти. Таку думку в ефірі українського телеканалу озвучив політолог, військовослужбовець ЗСУ Кирило Сазонов.
“Хтось говорив, що у березні потрібно було залишити Бахмут. Хтось говорив, що у березні його потрібно було залишити три місяці тому. У нас усі стратеги при мінімумі інформації”, – сказав захисник.
Якби ЗСУ залишили Бахмут раніше і не боролися за місто, підкреслив політолог, вони пішли б далі. Зараз ми обговорювали б ситуацію з Костянтинівкою, Слов’янськом, Покровськом або Дніпром.
“Оборона Бахмута дійсно виснажила противника, вони тут поклали купу народу, купу техніки, застрягли дуже надовго. Бахмут став для них ганьбою”, – наголосив Сазонов.
Українські війська щодня – крок за кроком, дорогою ціною, втрачаючи людей – просуваються вперед. Штурмовики та піхота займають позиції, працює артилерія, HIMARS та міномети.
«І на північ, і на південь Бахмута ми йдемо вперед. Дорогу життя, яку “Вовки Да Вінчі” тримали неймовірними зусиллями – її хотіли відрізати – все-таки утримали. Зараз Бахмут можна постачати, вивозити звідти поранених»,– зауважив військовослужбовець ЗСУ.
Звичайно, безпечних місць немає, тому що весь регіон прострілюється. Вибухи бачимо у Костянтинівці, Краматорську, Слов’янську, Дружківці. А ті населені пункти, що ближче до лінії фронту, як от Часів Яр, майже зруйновані.
За словами політолога, вже не мовиться про те, що росіяни візьмуть українське угрупування у кільце у Бахмуті. Йде мова про те, що вагнерівське угрупування може опинитися у котлі в Бахмуті.
“Без постачання – усе марно. Артилерія перетворюється на купу заліза. Танки, БМП не їздять, Їсти немає чого, стріляти немає чим. Все, хлопці, приплили. Лише жест доброї волі заздалегідь, або полон потім”, – запевнив боєць.
Річ у тім, що загарбники щодня методично лізли вперед, витискаючи українську армію з вулиць, будинків, і за кожен квартал вони платили купою життів. У певний момент вони видихалися, а ми трималися.
«Так, ми також втрачали людей, але підходило підкріплення, ми трималися, наступали. Під Бахмутом і з півночі, і з півдня було дуже тяжко, в самому Бахмуті – просто пекло. Мабуть, найскладніша ділянка за всю історію – порівняна з Маріуполем», – вважає Сазонов.
У певний момент ситуація почала ламатися. Не було певної події, яка змінила хід, це були зустрічні тенденції – вони видихалися, а ми набиралися сил.
“Приходило свіже підготовлене поповнення. Те, що непідготовлене, тренували тут – дуже близько до лінії фронту, під обстрілами, безпосередньо в окопах”, – розповів військовий.
Хлопців підготували за 1 – 1,5 місяця, вони показують прекрасні результати.
«Йде жорстка війна. За кожні 100 метрів, які ми пройшли, хтось заплатив життям, хтось здоров’ям, хтось поранений. Все йде дуже тяжко», – констатував військовий ЗСУ.
Ситуація може змінюватися постійно. І панічних, і переможних чуток буде багато, які будуть спиратися на шматочок картини. Але повну картину бачить лише Генштаб, який володіє даними розвідки.
“Можна слухати чутки, анонімні телеграм-канали, істориків, журналістів у фейсбуці. А можна слухати генерала, який володіє інформацією розвідки, просто не усе розповідає”, – підсумував політолог та військовий ЗСУ Кирило Сазонов.
