Уранці 10 травня російські окупаційні війська перейшли кордон з Україною в Харківській області і розгорнули те, що почали називати «наступом на Харків», хоча в першу добу це більше нагадувало суєту в сірій зоні. Бойові дії, які для наших військових не стали сюрпризом, в інформаційному потоці подавали як інфернальні прояви апокаліпсису та неминучої втрати Харкова. Що ж, через дві доби можна зробити попередні висновки – що це було.
Про це розповів Олександр Коваленко одному з видань.
«Ще до початку «наступу на Харків» російська пропаганда запустила інформаційно-психологічну операцію, основним наративом якої було створення паніки серед мешканців міста-мільйонника. На тлі інтенсифікації ударів по Харкову і занурення його в блекаут стали поширюватися страшні «пророцтва» про те, що готуються оточення і захоплення міста.», — зазначив Коваленко.
Проте навіть не дивлячись на бажання російських пропагандистів представити свої плани як успішні, у їхній стратегії виникли непередбачені труднощі, і вони не змогли досягти поставлених цілей.
Багато людей, коли говорили про загрозу від УВ «Сєвер», використовували широкі розміри загрози для Харкова у 50 тисяч осіб, але це не зовсім відповідало дійсності. Приблизно 35 тисяч військових з цієї масової сили та засобів розташовані вздовж кордону з Україною в областях Росії: Курській, Брянській та Бєлгородській, оскільки вони становлять частину групи військ, що прикриває кордон протяжністю 750 км.
Основним ударним елементом, який збільшив прикриття кордону Українською військовою «Сєвер» з 35 до 53 тисяч осіб, став саме 44-й армійський корпус та ряд інших підрозділів.
«Проте найцікавіше в тому, що на момент початку операції «Імітація» 44-й армійський корпус не був повністю сформований. Росіянам не вистачало як людських ресурсів, так і механізованої складової, щоб повністю комплектувати підрозділи. Крім того, у логістиці були проблеми. Напередодні операції у Бєлгородській області замість чотирьох тисяч військових у складі 44-го армійського корпусу перебувало трохи більше двох тисяч, і частина з них була не штурмовиками, а тиловими підрозділами.», — відзначив Коваленко.
Тому перший ешелон «наступу» використав не стільки військовиків із 44-го армійського корпусу, скільки підрозділи 11-го армійського корпусу, підсилені 44-м. Іншими словами, можна сказати, що щось несподіване сталося вже з самого початку.
Слід розуміти, що основним завданням операції «Імітація» є не захоплення Харкова, навіть не оточення міста, ані не прорив до нього та створення загрози оточення та захоплення. Завданням операції є імітація усіх цих дій, щоб змусити Сили оборони України відтягнути ресурси з інших плацдармів для захисту міста.
Російським окупаційним військам на даній ділянці достатньо ресурсів для організації прикордонної колотнечі, але не для захоплення міста-мільйонника. І саме це відбулося.
«Підрозділи Російсько-окупаційних військ сконцентрували удар у напрямі Плетенівки та Огірцевого на північ від Вовчанська з виходом на Гатище та Стрілечу, Пильну та Борисівку на північ від Липців з виходом на Красне. Хоча підсумком першої доби цього дії російське командування явно бачило контроль над Вовчанськом і вихід на Липці.», — сказав він.
У свою чергу, з втрати цих сіл спробували зробити щось епічне, схоже на «Києв за три дні». Але, на жаль, в цьому плані інформаційний простір України просідав у питаннях протидії та подання адекватної інформації.
Річ у тому, що те, що ми спостерігали протягом останніх двох діб, більше нагадувало активну розвідку через бойові дії в сірій зоні. Проте, в міру того, як 44-й армійський корпус продовжує отримувати підкріплення, а в розгорнутий процес будуть введені резерви, Російсько-окупаційні війська намагатимуться окупувати Вовчанськ, вийти на Липці та активізуватися по Е-105, намагаючись прорватися у Козачу Лопань.
«Але важливо розуміти, що це обмежені можливості обмеженого контингенту, який навіть на початковому етапі і навіть в сірій зоні не зміг одразу виконати поставлені бойові завдання. Операція «Імітація» викликає значні труднощі та потребує великої кількості жертв.», — закінчив експерт.