У Мінську сьогодні вночі помер відомий економіст і політолог Леонід Заїко. Про це повідомляє телеканал «Белстат» з посиланням на його близьких.

Повідомляється, що економіст хворів коронавірусом, вночі у нього зупинилося серце.

Леонід Федорович Заїко народився в 1948 році в Гродно. У 1970 році закінчив Білоруський економічний університет. Кандидат економічних наук, доцент.

Викладав в університетах Білорусі, читав навчальні курси і перебував на науковій роботі у Вищій Школі Економіки (Берлін), Народному Університеті Китаю (Пекін), Московському державному університеті (Росія), Інституті економічного розвитку (Вашингтон), Санкт Петербурзькому університеті (Росія), Київському (Україна) і Ташкентському (Узбекистан) Університетах. У 1991-1994 рр. обіймав посади завідувача кафедри, проректора Національного інституту гуманітарних наук, декана економічного факультету Європейського Гуманітарного Університету.

З 1992 року керував проектами Світового банку по макроекономічній політиці (освіта, тренінг) в Білорусі. Як незалежний експерт, в 1996-1999 рр. – член Ради з економічного розвитку Ради міністрів Республіки Білорусь, в 2000-2002 рр. – член Експертної Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь. У 1996-1997 рр. очолював неурядову організацію Національний центру стратегічних ініціатив «Схід-Захід». У 1997 році очолив Республіканське громадське об’єднання «Аналітичний центр “Стратегія”.

У 2000 році був науковим редактором Національного звіту про людський розвиток Республіки Білорусь, очолював Науково-консультативну Раду ПРООН в Білорусі з підготовки Національних звітів. Розробник програми «Стратегія для Білорусі» (1999-2000 рр.), Ряду законопроектів. З 2004 року був науковим консультантом ЦСБТ «Сатіо», експертом ряду міжнародних організацій.

Автор і науковий редактор численних книг і публікацій в Білорусі і за кордоном. Він не підтримував те, що творив режим.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Леоніда Федоровича.

До слова, раніше Світлана Тихановська заявила «Зараз в Білорусі як ніколи багато в’язнів совісті. Про них треба говорити часто і вголос. Адже це сміливі люди, яких утримують за гратами лише тому, що вони хотіли змінити Білорусь на краще. І сьогодні я хочу розповісти про Ольгу Павлову ».

«Ольга Павлова була в нашому штабі з першого дня. Вона не пропустила жодного дня пікетів. Часто підписи доводилося збирати в проливний дощ і вітер, але ні Ольга, ні інші збирачі не кидали роботу.

Силовики постійно організовували провокації. Але вона зберігала бадьорість духу навіть в найгірші дні. Якось вона зауважила бездомного добермана біля траси – забрала собаку, нагодувала і вже в наступному місті знайшла їй нових господарів. У цьому вся Оля.

У неї був вибір: залишитися на улюбленій і добре оплачуваній роботі або боротися за свободу. Через вибір, який вона зробила, її затримували чотири рази. 9 серпня її поранило світлошумовою гранатою і затримав ОМОН. Побиту і поранену, її доставили на Окрестина. Там вона пережила три дні тортур. Ще дві доби провела в Жодіно.

Олю затримували під час маршу до Куропата, на площі Змін в день пам’яті Романа Бондаренка і навіть просто на парковці, де вона заступилася за людей. За це її відвезли в РУВД, присудили черговий штраф, а потім ще повісили кримінальну справу. Кілька тижнів вона провела в карцері в Жодіно, оголосила голодування і добилася переведення в тюремну лікарню.