Вчорашнє колективне рішення РНБО щодо негайного введення жорстких санкцій проти відомого пулу телеканалів пана Медведчука – це зовсім не про свободу слова, цензуру, обмеження тих чи інших прав. Заявив на своїй сторінці в фейсбук Михайло Подоляк.
Передаємо його слова в оригіналі:
У наш час реально обмежити доступ до інформації банально неможливо. Хоча, зрозуміло, передбачувана істерика з передбачуваними ж штампами «про загрозу неймовірно чесним телеканалам» досить …… Але немає. Пул Медведчука – це зовсім не журналістика, не інформація, не конкуренція точок зору, не об’єктивна дискусія. Але це чиста, затьмарена, злісна і добре упакована в блискучій pr-обгортці пропаганда. Яка ще й перейшла в ту стадію, де робота – на окупантів. Тому дані санкції – це тільки про ту саму справедливість і про відповідне «покарання безкарності». І про спробу повернення до цивілізованих правил поведінки на медійному ринку. І про інституційне протидію масштабної пропагандистської програми, яку ретельно продумала і реалізувала одна відома «кумівська група». День у день роками ця умовна група активно атакувала цінності суверенної держави, намагаючись довести її неспроможність і посіяти у нас тотальне розчарування в самих собі. Завзято, а останнім часом агресивно і відкрито просувала цінності держави РФ. Навіть не маскуючись. А навіщо маскуватися, якщо навпаки потрібно отримати множення взаємної ненависті? Чорне, яке єлейними голосами називають білим – відома, зрозуміло, людська історія …… Пропаганда, особливо в її найбільш цинічних брехливих формах, завжди породжує тільки зло. Її суть – внутрішня ненависть, розколи, провокації і взаємне знищення. Тому що тоді ти – слабкий. Бери і принижуй, знищуй, викорінюй, придушуй. Дуже проста і дієва тактика гібридних сусідів). До чого б це призвело в фіналі? Риторичне питання…… Нарешті, це приголомшлива фінальна точка в довгому «патріотичному романі», який почався при відомому «патріотичному» президенті П 4-5 років тому. Саме в його пафосну перебування цей гігантський медійний міхур набряк, набрався сил, упаковані під саме «нехочу» ресурсами та став супер пропагандистським майданчиком для цілого ряду політичних груп. Питання в тому, що вчорашні багато і пафосно люблять кричати про свої досягнення, але волі на реальні дії у них ніколи не було.Тому деокупацію Криму тихо перестала обговорюватися на глобальних майданчиках. Тому Мінські угоди поставили нас у важкі переговорні позиції. Тому ж і Медведчук хвацько повстав з попелу забуття, швидко наростив фінансові м’язи й раптом виявився одним з електоральних лідерів, а «гібридна країна» отримала величезний медійний актив для руйнівної партизанської війни всередині нас. І він цим цілком професійно користувався, все швидше погрожує країну в депресію і полегшуючи завдання загарбникам …
